Заповіт його правил

12 Розділ

Від сну пробуджуюся з трудом. За відчуттями ще дуже рано... Я прокидаюся навіть до дзвінка власного будильника на телефоні. Тіло відчувається залізобетонним. Намагаюся згадати, невже я так вчора в спортзалі виклалася, що в усіх м'язах тягне, особливо в тазових... Мабуть, вчора перегнула з велосипедами...

 

Ці думки ковзають і несподівано вдаряються об реальність. Спогади нападають зненацька, і я розумію, яким саме спортом займалася й через що у мене так усе тягне.

 

З трудом збираю себе, просто по шматочках, спливають кадри вчорашнього. Я, здається, переборщила з коктейлями... Ні, не здається. Я взагалі не п’ю. Мені й пари крапель, здається, вистачило для того, щоб пуститися берега й буквально погрязнути в тому, що вчора відбулося. А відбулося багато чого...

 

Згадую клуб. Якогось нахабного мужика. Абрамова, бійку... А далі... Далі у нас із Гнатом дах поїхав, інакше й сказати не можу, і зараз... зараз я боягузливо мружуся, щоб чоловіка свого не побачити, стискаю пальці в кулачки, щоб знову його лите тіло не намацати...

 

Нарешті починаю дихати рівніше, прислухаюся до звуків навколо мене, хочу вловити хоч що-небудь, що нагадує про те, що я тут не одна. Тільки от у кімнаті тихо, і як я не прислухаюся, але відголоски дихання мого чоловіка до мене не долинають. Нарешті наважуюся й очі розплющую. Виявляю себе одну в кімнаті.

 

Підводжуся на ліктях, із трудом дивлюся по сторонах, нікого не знаходжу, хіба що погляд чіпляється за приліжкову тумбочку й годинник, котрий на ній лежить. Я дійсно рано прокинулася. І вдвічі дивно, що наодинці. Хоча... бодай хтось із нас має голову: Гнат прийняв розумне рішення забратися зі спільної спальні. Нехай навіть після сексу, але саме спати разом із ненависним чоловіком — це просто верх божевілля.

 

Пересилюючи головний біль, падаю назад на подушки.

 

— Боже... Як я могла?

 

Голова відгукується болем, а я прикушую сухі губи. Кожен рух дається складно й важко, повертаюся набік і дивлюся на подушку, яка зберігає сліди того, що Гнат лежав на ній. Вона прим'ята й пахне від неї ним. Спочатку притискаюся до неї, вдихаю запах чоловіка, а потім із гіркотою відкидаю на підлогу.

 

— Дурна! Яка ж ти дурна, Уля! І чого варті твої слова? Твоя ненависть?! Так повестися на мужика... Від одного дотику! Слабачка!

 

Сльози обпікають щоки, а може, це й наслідки вчорашнього алкоголю, котрий я на дух не переношу. Огида! Якби не пила — ніколи б не лягла з Гнатом! Переконую себе... А насправді...

 

— Ідіотка! Як я могла?! — ставлю собі запитання і збираю себе з ліжка.

 

Встаю і дивлюся на своє розкидане вбрання, помічаю рвані трусики, які клаптем валяються на підлозі. І здається, що це не білизна така понівечена, а я сама, тому що знову піддалася, знову підпустила Гната до себе... Почуваюся розбитою і вкрай пригніченою. Він із мене навіть сукню не зняв... Вона так і теліпається на талії, зате все інше просто здер.

 

Думаю з якоюсь злістю, крокую в бік ванної. Вона зустрічає мене хромом і блиском поверхонь, позбавляюся від ганчір’я, яке зарікалася одягати хоч колись, і заходжу до просторої душової, відгородженої від решти ванної склом. Встаю під душ і здригаюся, коли перші крижані краплі падають на розпашіле тіло.

 

Від власного голосу у вухах закладає, і голова починає боліти. Беру гель для душу і починаю оскаженіло змивати зі свого тіла все чуже, особливу увагу приділяю стегнам. Проводжу мочалкою по садній шкірі й здригаюся. Занадто все чутливе, і відразу ж де-не-де починає пекти, варто зачепити сліди щетини на власній шкірі.

 

Прикриваю повіки й збираюся з думками, вибираю шампунь, намилюю волосся. Мені здається, я вся просякнута запахом Гната...

 

Нарешті вимикаю воду, беру рушник, висушую волосся і з жахом виявляю, що миюся я жіночим шампунем, а біля дзеркала стоїть усе жіноче приладдя, креми й навіть парфуми. Наближаюся, хапаю з полиці один із засобів і видихаю, зрозумівши, що всі вони нові.

 

— Ну... звісно... особняк же новий.

 

Відкриваю крем преміальної марки, про який чула, але щось подібне собі ні разу не купувала. Наношу на обличчя, навіть для очей дивовижну новинку намазую і придивляюся. Приємно холодить. Намащую шкіру спеціальним молочком, приводжу себе до ладу і виходжу з ванної. На ліжко намагаюся не дивитися, підбираю все своє лахміття в смітник, потім іду в гардеробну.

 

— Рижик! — невдоволено прикрикую на свого котика, який, на мій великий жаль, проігнорував усі речі Гната і знівечив мої улюблені туфлі. — Ну що ти твориш, а, котяча твоя морда?!

 

Мляво вичитую котика, але Рижик лише злегка піднімає на мене мордочку, дивиться одним зеленим оком, потім знову починає дрихнути як ні в чому не бувало, обнявши мою знівечену туфлю. Гнів бере!

 

— Зговорилися! — ричу на кота і роблю собі помітку, що корм закінчується в переносці й воду треба освіжити, і взагалі котику потрібна своя кімната! Будинок великий!

 

Вибираю зручне взуття, блузку, спідницю, приводжу себе до ладу. Головний біль головним болем, а от виглядаю напрочуд гідно, тим паче робочий день ніхто не відміняв!

 

З цими думками я залишаю спальню і рішуче спускаюся вниз по сходах, сподіваючись, що Гнат звалив на свою роботу, а у мене буде хоч трохи часу, щоб зібратися з думками й зрозуміти, як далі поводитися з моїм колишнім-нинішнім чоловіком.

 

Тільки от моїм мріям не судилося збутися. Варто мені спуститися в хол, як я помічаю Гната. Він спокійно сидить за столом, п’є свою чорну каву на сніданок і явно переглядає стрічку новин.

 

Серце на мить ударяється об ребра. Стає страшно. Я видихаю, збираюся і змушую себе рівною ходою направитися до Гната. Відсуваю стілець і сідаю, ураховуючи, що в горлі сухо й дуже хочеться пити. Звертаю погляд на стіл і помічаю, що вода стоїть у високому келиху, а поруч дві половинки лимона. Збіг?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше