Чи самотні ми?

Що таке самотність? Чи самотні ми? Чи стосується це слово особисто мене? Чи це слово вже як шаблон? Але як би то не було, всі ми часом твердимо, що ось я такий самотній, нема з ким ні поговорити, ні погуляти. Але ж винуватцями цієї страшної ситуації є ми самі. Навіть не підозрюючи цього, на підсвідомому рівні, ми самі відштовхуємо. – Вам допомогти? – Ні, дякую, я сам(а)! – Погуляти? - Ні, хочеться посидіти вдома. І таке інше. Ми звикли обходитися поодинці, без чиєїсь допомоги, посилаючись на те, що ми вже досить самостійні, не немічні. І просто думаємо, що ми або будемо їм зобов'язані, або у тяжкість тим людям, які хочуть просто бути ближчими. Адже вони так само бояться і не хочуть відчувати цей стан, стан самотності і нікому непотрібності. Взагалі люди самі по собі одиночки, особливо наша нація. Як стверджують британські соціологи, у світі самотніх людей стало значно більше: порівняно з 70-ми роками минулого століття їхня кількість збільшилася рівно в 2 рази. Найбільше кількість одиноких людей зросла серед молоді та людей середньої вікової групи. І саме цей факт найсильніше насторожує психологів. Навіть візьмемо до уваги те, що, заходячи в транспорт, ми сідаємо як подалі від людей, уникаючи тих же вільних місць біля когось. Хіба ні? Думаю, настав час уже щось змінювати. Чи не відштовхувати один одного. Міняти себе, змінювати своє ставлення до інших людей. Змінювати ставлення до життя, зрештою.