Історія 8. Коли треба вибрати сукню, яка приховує не тільки фігуру, а й зброю.

Бути керівником такої "сім'ї" – це не тільки безкінечні переговори та "вирішення питань". Це ще й обов'язок виглядати бездоганно на всіх "офіційних" заходах. Особливо, коли твої конкуренти теж будуть там, і тобі потрібно бути не просто гарною, а ще й готовою до "несподіванок". А це, повірте, не так просто, коли у тебе в сукні має поміститися ще й "дипломатичний корпус" у вигляді кишенькового арсеналу.

Сьогодні – щорічний благодійний вечір у мерії. Усі "поважні" люди міста будуть там. І всі "поважні" люди з інших "сімей" також. Отже, мені потрібна сукня, яка говорить: "Я елегантна, але небезпечна". І головне – не надто облягаюча, щоб не випирав... ну, ви зрозуміли.

Моя помічниця, молода, але дуже кмітлива Ізабелла, вже принесла стопку суконь.

"Ця чудова, Бос," – каже вона, показуючи щось блискуче і з вирізом до стегна. – "Дуже ефектно!"

Я приклала її до себе.

"Ізабелла, куди мені тут заховати мій 'таємний ключ' від сейфа? І де місце для мого 'телефону для екстрених викликів'? Не кажучи вже про мою 'улюблену шпильку для волосся'?" (Моя "шпилька" мала багатофункціональне призначення, включаючи функцію "відкривачки" для будь-яких замків).

Вона зітхнула.

"Зрозуміла, Бос. Потрібно щось з більшою кількістю... структури."

Наступна сукня була пишною, як весільний торт.

"Ідеально!" – Ізабелла посміхалася. – "Тут можна заховати цілий арсенал!"

"Так," – відповіла я, – "і я буду виглядати, як мафіозний бісквіт. Нам потрібен баланс між елегантністю і практичністю. Не забувай, що мені потрібно буде потиснути багато рук. І, можливо, когось "переконати" у важливості благодійності."

Ми перебрали, мабуть, сотню варіантів. Шовк, атлас, оксамит. Кожне плаття було або надто відкритим, або надто тісним, або просто не дозволяло мені вільно рухатися, якщо раптом доведеться "швидко покинути приміщення".

Зрештою, я вибрала сукню темно-синього кольору, з драпіруванням, яке майстерно приховувало всі "таємниці". Воно було елегантним, але при цьому я відчувала себе повністю "озброєною" – і готовою до будь-яких "переговорів".

"Ідеально, Бос!" – Ізабелла заплескала в долоні. "Виглядаєте приголомшливо!" "Звісно," – посміхнулася я. – "Адже справжня влада – вона не тільки в грошах, а й у тому, як ти вмієш приховати, скільки всього ти можеш заховати під своїм вечірнім вбранням."

Так і живемо. Коли світ бачить красиву жінку, я бачу ідеально сплановану стратегію. Головне – це відчувати себе впевнено, навіть якщо під сукнею у тебе цілий "план Б".