Історія 7. Шукаємо відповідального співробітника. З досвідом. Бажано, не в поліції.

Відкриваючи вакансію в нашому "сімейному бізнесі", я завжди стикаюся з однією і тією ж проблемою: як сформулювати вимоги до кандидата так, щоб не злякати "нормальних" людей, але при цьому залучити "тих, хто в темі"? Бо "ініціативність" у нас має зовсім інше значення.

Сьогодні проводила співбесіди. Перший кандидат – молодий хлопець, щойно після університету, з блискучим резюме і мрійливим поглядом.

"Я дуже зацікавлений у розвитку в динамічному середовищі, де цінується командна робота та... творчий підхід до вирішення проблем," – сказав він, посміхаючись.

Я ледь стримувала посмішку. Творчий підхід. О, він навіть не уявляє, наскільки "творчо" ми вирішуємо проблеми.

"Що ж, пане... Марко," – почала я, – "скажіть, а як ви ставитеся до ненормованого робочого дня? Наприклад, коли потрібно терміново доставити важливий документ уночі, через весь місто, і бажано – без зайвих свідків?"

Марко на мить застиг, а потім усміхнувся: "О, я дуже відповідальний! І стресостійкий! Готовий до будь-яких викликів!"

Я кивнула. "Чудово. А що ви думаєте про командну роботу... коли вона передбачає, наприклад, "переконання" непоступливого партнера у доцільності наших умов? Наскільки ви готові до жорстких переговорів?"

Він почав нервово посміхатися. "Ем... я вважаю, що дипломатія – це ключ..."

Я перервала його: "Марко, дякую. Ваше резюме дуже вражаюче. Але, здається, ви шукаєте місце, де "переконання" – це про PowerPoint презентації, а не про... ну, ви зрозуміли. Наш "творчий підхід" може виявитися для вас надто... нетрадиційним."

Наступний кандидат був зовсім іншим. Кремезний чоловік з виразним поглядом і кількома шрамами. "Досвід роботи?" – він хмикнув. "О, його у мене вистачає. Працював з різними людьми. Вмів знаходити спільну мову. І, повірте, я дуже наполегливий."

"А що скажете про дотримання конфіденційності?" – запитала я.

"О, для мене це святе. Щоби хтось дізнався про наші справи? Ніколи. Я б радше... забув, що чув." – Він поглянув мені в очі, і я зрозуміла, що цей чоловік, мабуть, знає напам'ять увесь кодекс "омерти".

Іноді HR-процес у "сімейному бізнесі" – це не про відсотки та бонуси, а про те, хто швидше зрозуміє, що "стресостійкість" – це коли ти вижив після зустрічі з нами.