Історія 3. Дієта для 'Донни': або як влізти в сукню після італійського сімейного обіду

Коли твій дієтолог каже "менше вуглеводів", а твоя бабуся каже "з'їж ще лазаньї, ти така худа!"

Бути "королевою" – це не тільки контроль над "бізнесом" і "людьми". Це ще й постійна боротьба з... пастою. І бабусиними тістечками. Особливо після традиційних сімейних обідів, де "менше" – це образа, а "достатньо" – це коли ти вже не можеш дихати.

Сьогодні – "розвантажувальний день". Це означає, що я маю намір їсти салат. Звісно, наскільки це можливо після вчорашнього бенкету у дядька Вінченцо. Там було все: лазанья, каннеллоні, равіолі, тірамісу, і, звичайно ж, його "фірмове" вино, від якого навіть "найстійкіші" втрачали здатність говорити.

"Вона така худа! Їй треба їсти! Дивись, яка бліда!" – бабуся Марія, яка, здається, вважає, що вага – це ознака статусу, постійно намагалася запхати мені в тарілку чергову порцію.

Я посміхалася, відмовляючись, але знала: відмова – це слабкість. Тому я вдавала, що їм, перекладаючи їжу з одного боку тарілки на інший. У певний момент я відчула, що починаю сама перетворюватися на величезну каннолі.

Сьогодні зранку – повне розкаяння. Моє відображення в дзеркалі звинувачувало мене в кожному шматочку моцарели. Я спробувала застебнути свою улюблену ділову сукню. Перший гудзик. Другий. На третьому – фатальний звук "трісь". Не витримав, звісно, не я.

"Чорт," – пробурмотіла я. Це не просто "трісь", це "я-програла-війну-з-вуглеводами" "трісь". Тепер мені доведеться шукати нового "кравця", який знає, як працювати з "кримінальними об'ємами" тканин.

Згадала слова дієтолога: "Більше овочів, менше пасти." Легко йому говорити, він, мабуть, ніколи не зустрічав бабусю Марію з її фірмовою лазаньєю. Для неї "салат" – це гарнір до м'яса, а не основна страва.

Ось так і живемо. Будуєш імперію, ведеш переговори, тримаєш усе під контролем... а потім одна порція тірамісу руйнує всі твої плани на бездоганний вигляд. Здається, моя наступна "операція" буде з пошиття нового гардеробу.