Зелений Котел

Неонові вогники нещадно обпекли обличчя. Маленька відьма Кітті накрилась світло-сірою ковдрою з головою. Не врятувало. Вогники пропалили синтетичну тканину набиту синтепоном та на цей раз отруйними язичками опікали повіки та обпалювали вії. Дівчинка встала з голосним криком.

— Який кислотний щур?!

Вона прибрала скуйовджене біле волосся з блідого чола злими уривчастими рухами та надула щічки з ледь помітним рум’янцем. 

— Вставай, бідолашне.

Глузливе хмикання змусило продрати очі й поцілити подушкою в «любого» старшого братика, щоб знову схибити та мало не розбити новеньку скляну колбу для Відьомської Хімії. 

Дівчинка схопилась на ноги та підбігла до тумбочки. Серце скажено калатало. Бо знала, якщо розіб’є, то знову отримає від матері мітлою. Роздивившись колбу на предмет пошкоджень, видихнула — з нею все було добре. 

Вона запустила в старшого брата кілька жовто-оранжевих вогників.

— Ти дурбецало, Лекіл! Я б потім від мами отримала!

Однак, вогники розсіялись навіть не долетівши на половину шляху до завзятого Лекіла. Старший брат крутив біле кучеряве пасмо та хитро всміхався. 

— І правильно. Дрихнеш до обіду, домашку не робиш. Тільки з квіточками своїми граєшся.

— Дурбецало! — ледь не зі сльозами вигукнула Кітті, розтираючи тонкими пальчиками щоки. — Не хотіла я ту Відьомську Хімію вивчати. Мені більше Чаклунське Природознавство до душі. — вона замріяно підняла очі до стелі. — Чи Ритуалістика. 

— Ритуалістика… — прицмокнув Лекіл. — Вмивайся, бідолашне. І мрій частіше. Не в наш час займатись казочками. 

Кітті щось незрозуміле буркнула та пішла до ванної кімнати. Вода з цілющою формулою в раз  прибрала всі опіки з обличчя. Найкращий винахід її мами, кандидатки Відьомсько-Хімічних наук. Тільки от чомусь гонорар так і не заплатили. Підвищення обіцяне затримували. Про що ця відьма думала взагалі? Невже не розуміла, що відьом-хіміків використовували як ресурс. Треба було народитись у Верховному Колі, щоб мати перспективи, а так… 

Світло згасло. Кітті останній раз вмила обличчя та ображено пробуркотіла. 

— Знову блоки для бідних кварталів вимкнули! Енергію економлять, щоб Верховне Коло горя не знало. Інакше реакція не потрібна піде, мізки задимляться. І все!

Маленька відьмочка виповзла з ванної та поплентала на кухню, де на неї чекав тофу з соєвим м’ясом. Про курку чи свинину відьми та чаклуни з бідних районів і мріяти не могли. Після перемоги Відьом й чаклунів у битві проти Інквізиторів Верховне Коло старалось виключно для себе. 

На кухні дівчинку зустріла мама з надмірним поглядом. 

— Нарешті брат тебе добудився! Геть безсоромною стала.

Кітті знизала плечима. 

— То віддай мене на Ритуалістику чи Природознавство й не буде проблем. 

Жінка помішала стевію в каві. Дзвінке брязкання дешевого металу об скло порушило тишу, що запанувала після слів доньки. Відьма спокійно промовила. 

— Походиш на Хімію. Твоєму брату добре вдається, значить і ти зможеш. — вона зло зщурилась. — І тільки спробуй мені ще одну двійку з принести.

Кітті скривилась. Порівняння з ідеальним синочком Лекілом втомлювало. Але нічого не вдієш. Маленька відьма звикла бути позориськом сім’ї.

Нічого… Ще трохи… Довчитись шість років і Практична Академія. Там з’їде в гуртожиток і не буде очі мозолити. 

Дорога до школи пролягала через стару атомну електростанцію. Блоки її функціонували на останньому диханні. Важке просочене хімікатами повітря забивало легені й викликало кашель. 

Кітті подивилась на отруйний дим, котрий невпинно йшов з реакторів. Зітхнула. І мати хоче для неї такої долі. Щоб вона по життю лікувала бронхи та легені, як працівники. На зустріч дівчинці вискочив чорний кіт. Сумні думки миттєво розсіялись, поступившись новим ідеям.

— Придумала! 

Брат іронічно підняв брів. 

— Що ще?

В очах маленької відьми загорівся вогонь. 

— Я знаю для чого мені Хімія. Я винайду Зелений котел. Коти зможуть стрибати туди й літати. А ще до мітли теж повернеться левітація, не треба буде лагодити двигун. — вона замріяно промовила. — Уявляєш, котики літають.

Лекіл по-доброму посміхнувся та скуйовдив й без того розпатлане волосся сестри. 

— Котиків ні, а от з мітлою ідея непогана. 

Кітті прискорила крок. Здається вона зрозуміла, для чого їй тепер Відьомська Хімія. Треба тільки ще доповненням Фізику взяти. 

Липень 2024