Розділ 7

19. Під ліжком

Під ліжком лежав пил. Добрий шар пилу. Бернарден схвально похитав головою. Ні, він не схвалював служниць герцогині Хенільди, які так погано ставляться до своїх обов’язків. Звичайно, це справа герцогині, а вірніше, управительки, - слідкувати за порядком у маєтку. Ти більше, що ця кімната стояла порожньою, за підрахунками детектива, цілих пів року. Логічно припустити, що якщо герцогиня носила траур по чоловікові пів року, то цю кімнату саме стільки ніхто й не відвідував. Те, що шар пилу під ліжком не було порушено, свідчило, що ніхто не чіпав тих речей, які під ним лежали.

Детектив, намагаючись не наступати на те місце, яке було під ліжком, став збоку і відсунув його ще більше. Почав розглядати обереги та необхідні речі, які завжди клалися під ліжком у всіх без винятку оселях Долинного Черпака. 

Присипаний пилом пучечок із трьох голівок часнику*, перев’язаний червоною стрічкою, невелика мисочка із сіллю** і велика червона цеглина***. Все було на місці. 

Бернарден відігнув край матрацу в головах ліжка справа, де лежали дві великі подушки. Гмикнув. Обійшов ліжко по периметру, намагаючись не наступати на пильну поверхню, і відігнув матрац зліва. Спохмурнів. Але просто заради цікавості позадирав матрац і в ногах ліжка з обох боків. Того, що він шукав, там не було. 

Чоловік роззувся, поставив брудні черевики осторонь і заліз на ліжко зверху. Трохи пострибав на ньому, слухаючи неприємні скрипи, які, втім, не були дуже гучні. Потім ліг на ліжку долілиць, звісившись до оберегів, покритих пилом. Його цікавила цеглина. 

Він обережно доторкнувся до твердої поверхні й злегка постукав її нігтем вказівного пальця, наче делікатно стукаючи в якісь маленькі дверцята. 

На кінчику його нігтя сяйливою краплею світилася фіолетова магічна плямка. Нічого не відбулося. Снага тут не жила. Вже давно.  

Бернарден сів на ліжку, опершись об подушку й високе бильце  й задумався. 

Отже, що він має? Ніж**** відсутній. І детектив зовсім не здивується, якщо цей ніж і виявиться знаряддям убивства. Мабуть, поліція все це вже перевіряла. Але впевнитися самому – це дуже важливо. Крім того, цегла мертва. Незаселена. Вже давно. І не пів року чи рік, а набагато раніше. І ніхто її не замінив. Снагу його магічний виклик не виявив. 

Отже, герцогиня збрехала, що проводила тут із чоловіком палкі ночі. 

Звичайно, вона могла обманути його просто тому, що гнівалася на Бернардена. Він справді відчував що трохи перегинає палку. Звісно, вони могли свої спільні ночі проводити й не тут, в кімнаті покійного герцога, а деінде. 

Бернарден трохи пофантазувати, де і як би він проводив би палкі ночі з герцогинею Хенільдою. І не тільки ночі. І не тільки в ліжку. Струснув головою, відганяючи від себе привабливі картинки й почав взуватися.

Зсунув ліжко на місце і вийшов у коридор. Йому хотілося трохи пройтися по замку, щоб відчути його дух, настрій. І в кімнату герцогині не завадило б зайти. Там теж повинно бути і ліжко, і цеглина. Перевірка одразу ж все розставить на свої місця і трохи прояснить загальну картину... 

​​​​​​_______________
*Часник під ліжком. Наші предки вірили, що часник є потужним оберегом від хвороб та нечисті. У книзі такі самі вірування.  

**Сіль під ліжком. Езотерики стверджують, що сіль має сильну енергію і її часто використовують у багатьох ритуалах. Авторка використала цю інформацію в книзі. У Долинному Черпаку сіль ставлять під ліжком обов’язково, щоб притягувати успішні справи і збільшувати дохід. 

***Цеглу клали під ліжко, як символ міцної чоловічої потенції. У Долинному Черпаку, якщо чоловік та дружина вели активне статеве життя, в цеглину заселявся дух снага, якого можна було побачити магічним чином. 

****Гострий ніж під ліжком. Щоб захистити себе від зурочень, пристріту, проклять, наші предки клали ніж під матрац. Вірили, що гострий клинок розрізає енергетичні нитки зла, наведені на людину відьмами та магами.

20. В холі замку

У коридорі Бернарден роззирнувся, зауваживши знову, як і тоді, коли побачив замок герцогині зсередини, його бідність, скромність та певну навіть занедбаність. 

Іззовні цей маєток він, звичайно, знав. В столиці його називали замком, хоча до повноцінного замку ця будівля не дотягувала. Але будинок мав три поверхи, три акуратні башти, які завершували останній поверх, а на баштах крутилися магічні флюгери у вигляді тигрів замість прапорів роду... Адже герцог ЖарРаж був із клану Тигрів. 

Багаті титуловані особи, які справді мали гроші, кожні пів року чіпляли на флюгерні верхівки помешкань справжні прапори з вишитими символами їхніх кланів. Адже тканина стягів під дощем, який переважно панував у Долинному Черпаку, швидко вицвітала, кольори тьмяніли. Той, хто мав більші статки, міг собі дозволити розкіш замовляти гаптування знаків своїх кланів у найкращих майстрів столиці. 

А от менш багаті представники різних кланів (і це була переважна більшість) ставили на свої будівлі звичайні флюгери. Залізні, міцні, зроблені у вигляді родового звіра. Це було дешево, скромно, але на багато років. Хіба що іржа вже повністю з’їдала метал – і тоді треба було замінити флюгер. 

На баштах замку покійного герцога Клавдія флюгери, напевно, були столітніми. Їх давно ніхто не міняв. У одного залізного тигра навіть відпав хвіст. Хоч флюгери були високо на верхівках веж, але такий огріх був гарно помітним навіть здалеку.