1. Пута долі

1. Пута долі

За п’ять років до описуваних подій

- Ти розумієш, що підставив усю сім’ю, не лише себе чи наш дім? У межах Високих Терас можеш робити, що заманеться! Але поза межами – мусиш дотримуватися правил! – герцог Луїдор Рем’єн був розгніваний не на жарт. Його руки дрібно тремтіли, тому він крутив у руках олівець, щоб не показати свій шалений гнів.

-  Батьку, це ж смішно, - молодий франт змахнув наманікюреними пальцями з чорного камзола невидиму пилинку і ліниво скривив губи. – Хай там як, вона сама хотіла. Чіплялася до мене, як реп’ях. Я чітко дав зрозуміти, що не одружуся, не маю таких планів ще років із двадцять, а та су.., - він глипнув на батька і продовжив не тим словом, яке починав. – Та сумнівна діваха все-одно переслідувала мене. Я ж не знав, що вона цнотлива! Ох, як же я їх всіх ненавиджу! – він стукнув кулаком по столу і визвірився. – Чому?! Чому я повинен терпіти цих хвойд?! Чому вони правлять у королівстві?!

- Тому що так утримується рівновага в нашому світі, - вже спокійніше відповів батько, навіть посміхнувшись. 

Цей чоловік бачив багато на своєму віку. І таким, як його син, сам колись був. Із юнацькою запальністю повставав проти укладу, де всім керують жінки, а чоловіки відіграють другорядну роль. Але так було доти, поки не зустрів свою дружину, матір Ермантена, і не усвідомив: у їхньому суспільстві все доцільно й виважено, просто треба дивитися вище чи глибше, як кому зручніше. А порушення правил карати зі всією строгістю закону! Навіть якщо це твій син! Тим більше, якщо це твій син! Ох, проґавив він, коли син перетворився на покидька! А тепер мусить вживати заходів, якщо ще не пізно... 

Після смерті дружини глава Високих Терас впав у дивну апатію і упустив той момент, коли син із милого й доброго юнака, яким виховувала його мати, перетворився на цинічного й дратівливого чоловіка, котрий тринькав великі суми кланових грошей (про це главі Високих Терас сьогодні вже донесли), азартно грав на перегонах, де теж розкидався грошима, пиячив, встрявав у різних типів сумнівні афери і навіть брав участь у підпільних магічних боях, заборонених законом!

Також злому, як дракон, главі Високих Терас донесли, що його син неодноразово притягався до відповідальності за дрібне хуліганство, а одного разу навіть побив до напівсмерті якогось волоцюгу.  Добре, що той вижив, бо тоді точно б син глави в’язниці не уникнув би, як він робив завжди, відкупляючись величезними сумами від стражів порядку. 

Та найбільше маркіз Ермантен зненацька почав ненавидіти жінок. І чому? Тому що їм все дозволено, тому що вони привілейовані за статтю, мають кращі зарплати, займають ліпші посади у суспільстві! Про що завжди, не криючись, заявляв усім, якщо про це заходила розмова. Навіть був (це нечувано!) незадоволений управлінням самої королеви! І чому? Тому що вона жінка! А в мудрому правлінні Її Величності ніхто ніколи не сумнівався! Граф Рем’єн зітхнув.  

- Ти одружишся на тій дівчині, яку ти зіпсував, або підеш у в’язницю на десять років. Ти догрався, сину. І, думаю, ти це чудово розумієш. Такі злочини не прощаються. 

- Що-о-о? Батьку, ти жартуєш? У в’язницю, бо якась су... сумнівна хвойда захотіла чоловіка? - Ермантен ще не вірив у те, що озвучив його батько. 

- Закон однаковий для всіх, - суворо похитав головою герцог Рем’єн. – Я не можу зробити виключення для тебе, тому що ти мій син. Може, після одруження ти станеш більш розсудливим. 

- Ха! Раз так – я обираю в’язницю! Ти ж не лишиш бідного нещасного сина у в’язниці? Певна сума грошей – і я буду вільний! – Ермантен цинічно вишкірився, і батько сумно констатував, що, мабуть, добре, що він спохопився вже зараз і вирішив розібратися у цій справі. 

Звичайно, герцог лукавив, пропонуючи синові шлюб з тією пройдисвіткою. Він цього не допустить. Дівчина й справді була з обіднілих містян, давно полювала на Ермантена, знала, що він син глави Високих Терас. Нею керувала мати, жінка, яка вирішила заробити на цноті доньки, тож мітила високо. Бували й такі випадки, це факт. В принципі, можна було виплатити постраждалим велику суму і відкупитися. І тоді й Ермантен не пішов би в тюрму, і одруження б не було. І знову чекати на чергову огидну витівку цинічного ловеласа? 

Та інформація про сина, яку він сьогодні прочитав у підготовлених його радниками документах, ошелешила його! Просто вбила! Майже злочинець, розбалуваний покидьок, який не цінує ані грошей, ані людських життів! Звичайно, адже все життя мав усе! Тому глава Високих Терас, порадившись із найсильнішими магами, зважився на крайній крок. Він вирішив змінити долю сина. Не одружуватися ж йому й справді на шахрайці! 

- Є ще третій варіант. Зв’язка і нова доля. Заклинання «Пута долі», чув про таке? І це буде моїм тобі подарунком, - промовив глава Високих Терас. І як би важко йому не було зважитися на це, він рішуче переступив поріг сумнівів. – І це відбудеться зараз же! 

У вхідні двері кабінету герцога Рем’єна увійшли четверо: двоє магів, доленосник і зв’язувач. 

- Ні, батьку! Це ж не по-справжньому? – молодий чоловік скочив на ноги, зрозумівши, що герцог справді не жартує. – Я не хочу іншої долі! Мене чудово влаштовує моя! Я... Я одружуся на тій хвойді! Я все зроблю! Не треба! 

Батько відвів погляд і кивнув магам, щоб вони починали. Герцог відчував дивне спустошення, горе й навіть співчуття до сина, але серце батька знало, що він чинить правильно...