Запасний чоловік

РОЗДІЛ 15 ІРИНА "Коханчик"

— Що ти собі  дозволяєш в моєму домі? Прийшла на все готове і керуєш?

— Я маю таке ж право на квартиру, як  і ти! — випалюю у вічі. — І моя  дитина не байстрюк. У неї є мати  та батько.

— Де той батько? Знайшов адекватну  дівчину і вигнав тебе як  шолудиве  котеня.

— Замовкни!

— Ти… Ти навіть чоловіка втримати  за, — робить красномовний жест рукою, — не змогла. Зануда! Все життя  проведеш в гордій самотності!

— Ну, я хоча б заміжня була, а не… Не давала всім спробувати.

Господи милосердний,  стрес останніх місяців  вилазить назовні  в адресу сестри гидкими болісними словами. Слід зупинитися, закрити рота і  не поглиблювати конфлікт.

Проте…

Проте небесні чаші святого  терпіння  Ірини Олійник тріщать. Язик видає те, що роками  ховалося  в нетрях душі.

Інна  ошелешено кліпає очима, повільно аналізуючи кожне моє слово. Нарешті до її  білявої голови доходить зміст фраз.

—  Хочеш сказати, що я повія? — шепоче одними губами.

Все, ситуація виходить  з-під контролю.

— Я маю на увазі, що на свій вік ти безрозсудна, невідповідальна, недалекоглядна.  Я не хочу, щоб Марина повторювала твої помилки.  Тож навіть не заїкайся, що ви схожі. І не смій, чуєш, не смій, ображати  дитину.

У відповідь  Інна  заходиться реготом — дзвінким, божевільним, незрозумілим.

— Зізнайся, що просто заздриш мені, — витирає сльози. — Я успішна, популярна, з роботою і багатим нареченим. Зовсім скоро носитиму прізвище Шведова, житиму в розкішному будинку, матиму прислугу і любов рідних свого коханого. Ти навіть не уявляєш, як я сподобалася його батькам! Мене  запросили  на сімейну вечерю.

Наївна дурепа!

Перед очима постає обличчя  генерального  директора  «Арго». Навряд, крутий бізнесмен у захваті від перспективи породичатися з Олійниками. Набираю повні легені повітря, щоб розкрити правду про сьогоднішню співбесіду, як у двері дзвонять, зупиняючи сварку сестер, які мали б горою стояти одна за одну.

Нагородивши мене вбивчим поглядом, Інна  замотується у плед і йде відкривати двері.

— Може, краще я? Не йди гола, — гукаю вслід.

— Це кур’єр привіз посилку. Без тебе справлюся. Ой, коханчику! Ти приїхав! Ой, а я не чекала.

Закатую очі.  Ну звісно,  вона розраховувала  зустріти голяка лише  працівника служби доставки. З коридору лунають найсолодші словечка, цьомчики і сопливі зітхання.  Доводиться також вийти до Андрія. Пару  застаю  в  обіймах і безсоромному поцілунку.

Прочищаю горло.

— О, Ірино, привіт, — вітається  хлопець,  з важким диханням  відірвавшись від коханої.

— Привіт! — теж кидаю у відповідь. — Як справи?

  • Вирішив забігти, щоб розказати важливу новину.

Двері з ванної прочиняються, у проймі показується маленька голова Маринки, на яку гість одразу звертає увагу і розпливається в усмішці. Схоже, любов до дітей — спільна риса братів Шведових.

— Привіт, красуне.  А ти чого не в садочку?

— Захворіла, — горнеться  до мене мала. Я підхоплюю її на руки.

— Щось серйозне? — турбується він.

— Ларингіт, але лікар зробив укол та приписав жарознижувальне. До вечора  стане легше.

— Чудово! Тоді о сьомій я  заїду за вами.

 — Не зрозуміла, — зиркає  спідлоба Інна. — На сімейну вечерю запросили тільки нас, а не … — завбачливо ковтає образу.

— Плани змінилися.  Оскільки вчора ми не встигли нормально поговорити через значну кількість гостей, сьогодні Ігор  запропонував  познайомитися сім’ями у суто родинному колі. Всіх запрошено на вечерю в його заміський будинок.

— Всіх? — перелякано запитую, сподіваючись, що почулося.

— Всіх, — киває Андрій. У його гострих  очах спалахує наказ мовчати про вчорашні ганебні події в ресторані. — О сьомій будьте готовими ви,  мама і маленька принцеса.

— Маринка хвора, тому навряд ми зможемо піти.  Можливо, іншим разом.

— Та припини! — відмахується Інна. — Негарно відмовлятися від запрошення, тим паче, коли збирається вся родина. Коханчику, не хвилюйся. Я все організую,  всіх зберу. Передай братові,  що ми з радістю приїдемо  до нього в гості.

Маринка заворожено слідкує за розмовою, і поки  не бовкнула зайвого, відношу дитину на кухню їсти.

 Руки тремтять,  посуд дзеленчить, черпак взагалі гепається на кахель. Господи, щось занадто багато в моєму житті  Ігоря Шведова.  Лише півгодини тому попрощалися,  а вже ми запрошені до нього додому.

До нього додому! Ущипніть мене хтось!

Жіноча інтуїція підказує: недаремно Ігор затіяв звану вечерю.  У нього точно є план, який тісно пов'язаний з промахами молодшого брата. У чужій грі дуже не хочеться  грати роль розмінної монети, якою  планують здобути перемогу.

Само собою напрошується  логічне запитання про те, чи знають Богдан Сергійович та Анастасія Вікторівна про близнючок. Повертаюся в коридор, де Андрій  без сорому лапає  за груди мою сестру і вимогливо  шепоче  їхати  з комунального вулика.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше