— Маринка заснула, — озираюся на пасажирське сидіння, на якому донечка, схиливши голову, мирно посопує. Укол допоміг, і кашель перестав мучити бідолашну дитину.
— Якщо дозволиш, я перенесу її додому. На високих підборах тобі складно буде.
— Нічого, я впораюся, — поспішаю запевнити Ігоря, який вже хапається за дверну ручку, одноосібно прийнявши рішення за мене. — І так дякую за допомогу. Ти багато для нас зробив.
— Дрібниці. Кожний нормальний чоловік відгукнеться виручити матір з хворою дитиною.
«Кожен, та й не кожен», — стукає в голові згадка про колишнього. Тільки зараз розумієш, наскільки сім’я може бути дружньою. Макс з тих, хто не переймається рідними. Його цікавлять лише власні чоловічі інтереси. А Ігор навпаки, уміє дбати.
Ігор відкриває дверцята, допомагає витягнути мою крихітку, яку не наважуюся йому дати, а несу сама, потім прочинає хиткі двері під’їзду.
— Ще раз дякую, — кидаю через плече. — І пробач, будь ласка, за вчорашнє. Я не хотіла нікого образити, чесно.
— Знаєш, — тримає ручку на дверях, не поспішаючи повертатися до машини. — Якось не клеїться твій вчинок з твоїм резюме. Я не звик довіряти людям, котрі заради власної вигоди обводять навколо пальця інших. Але діти не винні в помилках батьків, тому я відгукнувся.
— Тобто, ми знову вороги? — насторожуюся. Картинка ідеального чоловіка розбивається вщент.
— Ми і не мирилися, — натягнуто усміхається. — Обмежимось мінімальним спілкуванням.
— Скажеш своїм правду?
— Ні, здоров’я матері для мене важливіше ніж чужі божевільні витівки. Всього найкращого.
Ігор відпускає двері, які протяг різко захлопує. Маринка на моїх руках лякається раптового звуку.
— Тихо, сонечко, — пригортаю її до грудей. — Тихо, мама поруч.
— А дядько Ігор?
— Вже поїхав.
— А ми ще зустрінемося? Він класний.
— Класний, але дуже зайнятий.
— Він мені сподобався. У нас є спільний секрет. Дядько Ігор просив не розповідати.
— Зі мною можна поділитися . Я ж твоя мама і берегтиму всі твої таємниці, — обіцяю дитині, несучи її на п’ятий поверх. Маринка — худорлява дівчинка, проте кляті підбори забирають всі сили.
— Ні, — хитає голівкою. — Я повинна довести, що вмію тримати слово.
— Добре, я не наполягатиму, — тихо усміхаюся на прояв дитячої дорослості. Впертість — інколи риса похвальна.
— Ма, ти працюватимеш з дядьком Ігорем?
— Думаю, ні.
— А чому він не взяв тебе на роботу? Хочеш, я попрошу?
— Не треба, доню, — цілую у скроню. — Я скоро знайду хорошу посаду з високою зарплатнею і ми переїдемо в окрему квартиру.
— Було б добре, — зітхає. — Інна мене злить.
— Чого?
— Каже, що я байстрючка, яка забрала у неї кімнату.
Серце пропускає удар. Почути від рідної сестри подібні слова — це як встромити ніж в груди. Ми ж росли разом, їли, гралися.
— А ще вона сказала бабусі, що ніколи не віддасть нам своєї квартири. А ти… Ти дурна, що дозволила нашому таткові піти до іншої жінки.
Я так і завмираю з малою на сходових маршах. Ноги далі не несуть. Свідомість відмовляється приймати реальність.
— Маринко, можливо, ти щось переплутала?
— Та ні! — обурюється дитина. — Я добре чула розмову тітки і бабусі.
— А мама… Бабуся, що відповіла?
— Розвела руками і сказала, що доведеться потерпіти, бо ти також її дочка.
Хоч мама не випхала за двері, і на цьому дякую. Але Інна… Ми ж найближчі, найрідніші.
— Мариночко, не супся на Інну. У душі вона дуже хороша людина. Просто нам довелося переїжджати раптово, і ніхто не був морально готовим. Потерпи, будь ласка, трішечки.
Доня багатозначно шморгає носом і тільки міцніше обіймає за шию. Я готова прибити колишнього за те, що доводиться переживати малій донечці.
— Скоро все зміниться, ось побачиш, — проводжу долонями по її спині. — Я дуже тебе люблю.
— І я тебе люблю, мамо.
Вдих-видих.
Глибокий вдих-видих.
Зі всіх сил тримаю сльози всередині. Не плакати. Тільки не зараз. Тільки не при ній. Тільки не в стінах, котрі вважаю рідними.
А вдома звучить голосними басами музики гарний настрій улюбленої сестри. З порогу ловлю приспів не в такт і заливистий сміх тієї, яка з янгольською посмішкою поставить підніжку. Інна веселиться у нашій з Маринкою кімнаті. Через прочинені навстіж двері видно її заманливі рухи по всій вільній від меблів площі. На сестрі еротичний червоний комплект білизни, чорні лаковані туфлі на довжелезній шпильці, волосся густими пасмами розсипається по спині.
Відредаговано: 22.11.2026