Запасний чоловік

РОЗДІЛ 8 ІРИНА "Античний бог"

У машині, яка відвозить нас від готельного комплексу у місто, панує німа тиша. Водій зосереджений на дорозі, Андрій захоплений грою на телефоні, я тримаюся з останніх сил, щоб не вирвати з його рук гаджет і не настукати по голові.

От бовдур! Мало того, що родина не прийняла, тепер думатимуть про Інну казна-що.

Хлопець першим не витримує моєї напруги.

— Іринко, що таке? Ти геть засмучена.

— Не розумію, чому так яскраво підніс батькам захоплення своєї нареченої.

— Шити чоловічі труси – це не захоплення, як ти кажеш, а чесна і сумлінна праця. Інна заробляє цим на життя, тож не бачу сенсу приховувати чи прикрашати правду. Тим паче, зовсім скоро вона працюватиме з відомою мережею бутиків.

Андрій зумисне робить наголос на слові «відомі», наче насміхається над тією, якій клянеться в коханні.

— У твоєї сім’ї культурний шок.

—  Інколи їм корисно збадьоритися.

— І все-таки, де ти був, коли я не могла додзвонитися?

Майбутній свояк нарешті відривається від телефону та втуплюється в мене крижаними очима.

—  Знайомство в ресторані скінчилося, тож час виходити з ролі нареченої, — різко промовляє, розставляючи акценти.

—Мене ледь не з’їла собака.

— Не зрозумів.

— На свято пускали тільки за запрошенням, якого у мене не було. Тож потрапити всередину я могла виключно через запасний вихід. Я ж не знала, що за тими дверима сидить пес.

Андрій вибухає реготом. Він не співчуває. Рже так, що водій озирається.

— Клас, оце насмішила. Розкажу друзям, не повірять.

Глибоко дихаю, аби не влаштовувати скандал. Нехай розбирається сестра, але моє перше враження про нього кардинально змінюється.

Підсунувшись ближче до вікна, решту дороги не звертаю на супутника жодної уваги.

Мені болить. Дуже.

Невчасно виринають спогади про неприємне розлучення, про пекучі фрази вже колишнього чоловіка, якому в один момент ми з донечкою стали абсолютно байдужі.

Краєм вуха чую розмову з Інною. Наче домовляються про зустріч і відпочинок в нічному клубі. А мені хочеться забратися під ковдру до донечки, поцілувати її в лобик, просто заснути, щоб жахливий невдалий вечір забувся.

Інна зустрічає нас під під’їздом у повній бойовій готовності. На ній коротка сукня, схожа на ту, що роздер собака, високі підбори, шкіряна вкорочена куртка, різко наведений вечірній макіяж. Енергійна, безтурботна, нахабна.

— Привіт! — махає долонею та одразу лине в пристрасному поцілунку до коханого. — Я так скучила, що просто зараз готова їхати до тебе.

Андрій не скупиться на ніжності і, як за помахом чарівної палички, перетворюється на люблячого та уважного джентльмена. Стає незручно, що підозрювала хлопця у фальшивості. Подумки сварюся на себе, мовляв, він не зобов’язаний ділитися зі мною почуттями до Інни. Збоку закохані виглядають щасливими.

— Ну, як пройшло знайомство? — цікавиться сестра, поправляючи розтерту помаду. — Я сподобалася майбутній свекрусі? Для невістки головне знайти спільну мову з матір’ю нареченого, а зі свекром легше. Як правило, вони приймають сторону сина.

— Все добре, нічого хвилюватися, — обіймає її за талію Андрій. — Така красуня і розумничка не може не сподобатися.

— Я так, а ось за Іру маю сумніви. Вона занадто імпульсивна, сурова і вперта, — звужує очі Інна. Б’є в ціль. Потрапляє в десятку. Я нікому не сподобалася, особливо пихатому Ігорю Богдановичу. Від однієї згадки про чоловіка, сіпається око.

— Ми довго не були на святі, тому погане враження не склалося, — запевняю її.

— Розкажіть, що розпитували, про що говорили?

— Сестричко, Андрій всім детально поділиться, а мені час до дитини.

— Дитина, дитина! — передражнює вона. — Навіть не цікавишся, як пройшла моя співбесіда.

— Впевнена, ти впоралася.

— Звісно, — плеще у долоні. — Навіть договір підписала. У мене сьогодні найщасливіший день. Коханьчику, поїхали в клуб відзначати мій успіх. А потім до тебе…

Пара швидко сідає в машину, а я втомлено підіймаюся на свій п’ятий поверх. Ноги гудуть від високих незручних підборів, на яких довелося вистояти значну частину вечора. А ще хочеться спати.

Позіхнувши, заходжу в нашу маленьку двушку в старій частині міста. Кажуть, скоро нас знесуть, а на цьому місці збудують новий торговий центр зі скляними прозорими фасадами. Мама не вірить пліткам, та я не проти, щоб замість поцвілих стін новий забудовник запропонував елітну квартиру в іншому новішому будинку. А ще так хочеться окреме житло. Тулитися вчотирьох на п’ятдесяти квадратних метрах край незручно, особливо коли відтиснула в сестри кімнату і відправила її з розкладушкою на кухню.

Вдома тихо, у коридорі світиться завбачливо залишений нічник. Тихесенько зазираю у свою спальню. Маринка, підтиснувши ковдру під щоку, мирно посопує, роздивляючись дитячі казкові сни. Красуня моя. Ще одна копія жіночої половини Олійників. Всі ми схожі: я, сестра, мама, доня,  покійна бабуся на чорно-білій фотографії у потертій рамці. Гарні і такі нещасливі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше