Глава 22

Віка

- Привіт.

Я, хвилюючись, пригладила сукню на стегнах і подивилася на Олега. Він мав вигляд, немов зійшов з обкладинки журналу. Неперевершений: бездоганний, неприступний і такий, що вабить за собою. Неважливо, куди, не має значення, навіщо. Чорний костюм робив його волосся ще темнішим, а колір очей насиченішим. Вони немов затягували у вир. Я дивилася в них, і відчувала, що розчиняюся.

- Привіт, - відгукнувся він, оглядаючи мене поглядом.

Я відчувала, як його погляд ковзає по моєму тілу, і жар обпалював шкіру.

Захотілося заплющити очі, щоб сховатися від власних почуттів.

Ні-ні! Я ж не сприймала Олега, як чоловіка ще кілька днів тому...

Перед очима пронеслися яскравими спалахами спогади. Темрява кімнати, оголене рельєфне тіло чоловіка і мої пальці, що рухаються по його шкірі. 

О, Боже! Я мало не застогнала від відчаю. 

Навіщо я тільки зайшла до нього тієї ночі! 

- Виглядаєш неперевершено.

Олег усміхнувся, а я відчула, як червоніють мої щоки.

- Ти теж дуже гарний.

Незручність нависла між нами і навіть посмішки не допомогли уникнути її.

- Ходімо? 

Олег зняв із тремпеля мою шубку, і завмер, чекаючи, коли я підійду до нього і дозволю допомогти собі.

Усього три кроки, але як же важко було їх зробити! Здавалося, що я добровільно йду в майстерно розставлену пастку. 

Хутро лоскотало щоки, а руки чоловіка лягли мені на плечі.

- Ми нічого не забули? - вимовив Олег, обпалюючи диханням моє вухо.

Як же він близько!

Голова запаморочилася від його голосу, а тілом пройшла палюча хвиля.

Хотілося б обманутися, але ж я вже доросла дівчина і розумію своє тіло. 

Воно хоче цього чоловіка. 

- Ні.

Стиснувши клатч двома руками, я вхопилася за останню соломинку.

А може не цього певного чоловіка, а будь-якого привабливого, гарячого, котрий не має стосунків з іншими?

Поки ми спускалися до машини, я намагалася згадати, як довго в мене не було близькості.

Наша остання ніч із Яриком спалахнула яскравими картинками і я зрозуміла, що минуло вже чотири місяці. Занадто довго для молодого жіночого організму. Ось чому я так реагую на Олега!

Стало легше дихати і я радісно подивилася на чоловіка.

- Що? 

Олег заломив брову, спіймавши мій погляд.

- Усе добре. Просто згадала, що дуже давно не була на вечірках. 

- Вирішила піти у відрив? - розсміявся чоловік. 

А я задумалася.

Чому б і ні? 

Аліска з мамою. Ця ніч належить тільки мені. Чудова можливість розслабитися в обіймах якогось красеня і викинути Олега з думок. Упевнена, на святі кандидатів знайдеться достатньо. Так чому б і ні?

- Можливо. Ти ж не будеш проти, якщо я не повернуся додому сьогодні?

__
П.С.

Прошу вибачення за довгу відсутність - сезонні застуди не обійшли стороною ні мене, ні мою сім'ю. Починаю по-трохи відновлюватися. Дякую всім за розуміння. Здоров'я всім.