Глава 18

Олег

Що може бути краще після довгого відпочинку? Звичайно ж, тренування. Виснажливе, важке, з відпрацюванням складних елементів. Просто кайф. Так легко стає дихати на повні груди, в голові все прояснюється. Погані думки відлітають, а складне стає простим. 

Ніки немає, але потрібно жити далі. У мене є дочка, улюблена робота, талант, амбіції. Мені є за що бути вдячним. 

Я посміхнувся, згадуючи, як сьогодні вранці грався з Лискою, поки Віка приймала душ. Донька вивчала своїми крихітними пальчиками моє обличчя і сміялася настільки весело, що я навіть стерпів замах на ніздрі.

Різкий біль у нозі повернув мене в реальність і змусив зупинитися. Судорога викручувала м'язи ікр. Я нагнувся і постарався розім'яти ногу, але біль не зникав.

От чорт!

Стискаючи зуби, я повільно побрів до кабінетів масажистів. Олег і Віктор виявилися зайнятими - розминали наших із запасного складу. Сьогодні цим хлопцям дісталося занадто багато уваги Захаровича. Можливо, в наступній грі когось із них випустять на поле в основному складі. Не дарма ж тренер так їх ганяв.

- Віра вільна має бути, - Олег кивнув головою в бік дверей навпроти.

- Думаєш? 

Віктор заломив брову, невдоволено дивлячись на колегу. Тільки мені було начхати на їхню суперечку, судома на нозі хапала дедалі сильніше.

Я надмірно швидко подолав ту невелику відстань до наступного кабінету і, можливо, забув постукати...

Картина, яка постала перед моїми очима, шокувала. Ні, я знав, що багато хлопців користувалися інтересом фанаток і часто демонстрували свою витривалість у горизонтальній площині.

Але щоб зі співробітником клубу?

Та ще й з ким! Наш щасливо одружений Костя? Його Соня не раз приходила мені на допомогу. Ось зовсім недавно підказала бутік новорічного декору і надіслала нам подарунки до свята. Не безликий кошик делікатесів, а справді підібрані з душею й особисто для нас дрібнички. 

Я застиг на порозі, не знаючи що сказати чи зробити. Дати йому в морду? Так чужа сім'я - не моя справа. Поскаржитися керівництву? Низько. А промовчати - підло по відношенню до Соні. Вона не заслуговує на таке. 

Схвалювати подібне мовчанням не хотілося.

- Гей, бро, прикрий двері.

Костя усміхнувся і нахабно підморгнув мені.

Кулаки засвербіли. Сильно.

Дідько!

Я зачинив двері, тільки не з того боку, як цим двом хотілося б.

- Без образ, але ми не готові до трійничка, - заіржав цей дурень.

- Одягайся! 

Я кинув у його бік шмотки, які валялися на підлозі.

Віра вже застебнула свій халатик і судорожно поправляла зачіску, кидаючи погляди то на мене, то на свого коханця.

- Гей, ти чого? Не псуй нам кайф.

- Двічі повторювати не стану. Одягайся і вимітайся.

Біль у нозі посилився і я, накульгуючи, підійшов до стільця.

- А, зрозумів. Так би відразу й сказав, що нога...

- Заткнися, Косте. Зроби послугу всім! - майже проричав я крізь зуби.

- Побачимося пізніше.

Цей недоумок нахабно поцілував Віру на прощання і, насвистуючи дурнувату мелодію, вийшов із кабінету.

Дівчина бліднула і червоніла, але швидко міняла простирадла на кушетці.

- Відкрий вікно, - попросив я, бажаючи швидше позбутися характерного запаху в кімнаті.

Після невеликої затримки холодне повітря увірвалося в кімнату, знищивши решту запахів, залишивши після себе лише морозну свіжість. 

Я зробив глибокий вдих і повільний видих. Стало легше. 

- Олеже... Я... Ми... - почала було щось бурмотіти дівчина, але вислуховувати її виправдання мені не хотілося. 

- Це не моя справа, але я сподіваюся, ти розумієш, що подібне засуджується керівництвом. Крім того, Костя одружений. А так усі дорослі люди - кожен вирішує сам, як йому жити. 

- Дякую, - тихо прошепотіла дівчина, опускаючи погляд у підлогу.

Я ж піджав губи і приліг на кушетку. Нога боліла нестерпно. Я все ж перевантажив м'язи. Не можна було так різко давати навантаження після свят.

Віра спочатку мовчки масажувала, але потім, мабуть, узяла себе в руки і долучила професійні якості. Дівчина нагадала мені про водний баланс і необхідність включення в раціон продуктів з великим вмістом калію, натрію, магнію і кальцію.

Звичайно, я про це давно знав, але, якщо чесно, за час свят розслабився і забув. Нагадування виявилося вельми доречним і я цілком щиро подякував дівчині. 

Тільки ось дивитися на неї і не згадувати їхній зв'язок із Костею не виходило. Як же це бридко й огидно!

Я не ангел і до Ніки гуляв, як і багато інших. 

Бували й спекотні ночі з фанатками, імен яких я навіть не намагався дізнатися. Напевно, майже всі спортсмени проходять цей етап. Тебе щойно взяли до відомого клубу, кар'єра пішла в гору, гонорари зводять з розуму, натовпи доступних жінок, шалені вечірки - все це здається раєм на землі.