Глава 15

Віка

Свята наближалися зі швидкістю звуку. Проєкт "Влаштуй найкращий Новий Рік для Аліси" закрутився так сильно, що зачепив абсолютно всіх. 

Батьки Олега, які живуть досить далеко і вже не дуже молоді, на прохання сина зірвалися і приїхали до нас. Мені було трохи соромно. Адже в них були свої плани на розмірене, неспішне свято біля телевізора. Ось тільки Олег нікого і слухати не став, замовив їм квитки на літак і все, діватися було нікуди. 

Моя мама і сама виявила бажання зустріти Новий Рік разом, тільки от вона не розраховувала, що Олег посадить її нарізати салати. Вона бідна мало не порізала палець, коли до нас прийшов мій тато. Батьки не бачилися багато років і отец уже давно жив із новою сім'єю, але цього року покинув усе і приїхав до нас. Якщо відверто, я не встигла з ним переговорити і була здивована не менше за маму.

Можливо, у батька труднощі в сім'ї? Навряд чи б дружина відпустила його одного на свята до нас. Навіть якщо брати до уваги смерть Ніки і перший Новий Рік внучки. З Галиною, теперішньою дружиною тата, я була знайома остільки-оскільки. Нічого поганого ніколи їй не бажала, розмовляла з нею шанобливо, але не більше. Вона для мене чужа людина. Можливо, якби в них із батьком з'явилися б спільні діти, я б заради сестри чи брата постаралася б налагодити стосунки, а так...

- А він що тут робить? - взвизгнула мама, відклавши вбік ніж і демонстративно задерла підборіддя, чекаючи пояснень.

       - З наступаючим тебе, Ніно.

Тато присів за стіл, притягнув до себе кухонну дошку, узяв до рук ніж і почав нарізати авокадо.

- Усе як ти любиш: фета, авокадо, помідор, тунець?

- І лимонний сік.

- І він, - тато згідно кивнув і взявся до роботи.

Мама ж розгублено подивилася на нас, шукаючи якоїсь підтримки, але ми не знали чим  допомогти. Напевно, найкраще залишити їх наодинці.

Олег, немов прочитавши мої думки, покликав до зали і навіть взяв мене за руку, кваплячи.

- Чому тато тут? - я тихо запитала чоловіка, сподіваючись зрозуміти хоч щось, але у відповідь отримала лише посмішку і загадкове: "тому що сам цього хоче".

Аліска заагукала на руках у своєї іншої бабусі й простягнула в мій бік ручки.

- Здається, хтось скучив за мамою, - засміялася Анастасія Михайлівна і передала дитину мені.

Я з побоюванням глянула в бік Олега, але він, здавалося, не звернув уваги на слова своєї матері, і я трохи заспокоїлася. Зрозуміло, що жінка обмовилася. З одного боку мені було приємно чути подібне, з іншого ж стало соромно перед сестрою.

Я ж сама для себе вирішила частіше підносити Аліску до портрета Ніки і промовляти слово "мама". 

Але це буде пізніше, а сьогодні у нас свято. Через п'ять годин Новий Рік і потрібно встигнути закінчити всі приготування!

Я озирнулася, похитуючи на руках Аліску. Отже, стіл накритий і прикрашений. Легкі закуски та напої вже стоять, салати подам за годину до свята, а гаряче за півгодини.

Ялинка прикрашена, усі гірлянди виблискують різнокольоровими вогниками. 

Я подивилася на Аліску. Вона щасливо пускала слину, намагаючись запхати в рот чарівну паличку новорічної феї. Я, коли побачила цей костюмчик, одразу в нього закохалася! Білосніжний боді з червоно-зеленою спідничкою з тафти, на грудях стразами викладено гілочку омели, і в комплекті до цього йшла невеличка, а головне легка корона і брязкальце у вигляді чарівної палички, на кінці якої була невелика снігова куля, - ну, хіба не краса ж?

Аліса в такому вбранні виглядала, як справжня принцеса. Напевно, зараз саме час для фото і відео, поки дитина не втомилася і не захотіла спати, а дорослі їсти.

- Покличеш моїх? Хочу зробити родинні світлини. 

Олег зазирнув у глиб коридору і похитав головою:

- Давай дамо їм ще трохи часу. Може поки що зробимо кілька знімків Аліси і присутніх?

- Гаразд, - я передала йому доньку і побігла за фотоапаратом. 

Як же давно я нічого не знімала! Руки так і свербіли почати фотосесію. Не думала, що так скучила за своїм хобі. Цікаво, хто зараз веде соцмережі Ярика? Напевно, професійний піар-менеджер.

Я важко зітхнула і, не втримавшись, взяла в руки мобільний. Може зателефонувати? Привітати з Новим Роком, побажати успіху? Ми ж не чужі люди. І мої почуття все ще міцні. 

Я так сумую за Яром! Мені шалено не вистачає наших розмов, його міцних обіймів і приголомшливої близькості теж...

Я покрутила в руках мобільний і відклала вбік.

Ні, не варто мучити ні його, ні себе. Розлучилися, так розлучилися. Все одно ніякого спільного майбутнього в нас немає - ні до чого рвати серце.

На очах виступили непрохані сльози і я дала собі хвилину, щоб заспокоїтися. Тільки от Олег з Аліскою прийшли раніше.

- Здається, нам терміново потрібно змінити памперс. Принцеса не готова до зйомки, - жартував чоловік, укладаючи доньку на пеленальний столик.

Я ж постаралася якнайшвидше й непомітніше змахнути сльози, але видно нічого в мене не вийшло.