10.

Компанія зібралася досить велика, у нас багато спільних друзів, хоча були й ті про яких я тільки чула, але це ніколи мене не заважало.

Наш столик було помітно одразу, багато галасливих дівчат, які не звертають уваги на інших.

- Ніфіга собі, Софа, так одразу і не скажеш, що ти уже мама шестирічки

Із щирою посмішкою запевнила Настя.

- Семирічки!

Виправила я, піднявши в гору вказівний палець.

- Що не кажи, але відьма, інакше ніяк

- Я думаю сьогодні увага має бути прикута до когось іншого

Поглядом показала на Лару, а та в свою чергу просунула мені бокал із випивкою зі словами:

- Думаю сьогодні ми заберемо всю увагу цілою компанією

- Погоджуюсь

Підтвердила Настя і підняла бокал.

- Ларусь, за твої сімнадцять!

- Ага, коли ж вони були

Схопилася за голову Лара і випила.

- Як коли? Сьогодні!
 

Я штовхнула ліктем подругу, а то вона так засумувала ніби сімдесят сьогодні святкуємо.

Ми всі давно не бачилися, кожен хоче про себе розповісти, усе розпитати.

Але сьогодні я навіть не знаю, що розказувати, як у мене все класно і я не підозрюю чоловіка у зрадах, і у мене ще все життя попереду. 

Тому я вирішую прийняти роль слухача.

- Усе гаразд? Надіюсь ти не скажеш зараз, що тобі пора додому?

Нахилилася до мене Лара, мені здається, що вона відчуває мій натягнутий настрій.

- Тепер ти розслабся, я сьогодні до кінця!  Беру від життя максимуму, так ти мені казала

- Супер, тоді згадаймо молодість і розірвемо цей танцювальний майданчик

- Ще раз натякнеш, що ми уже старі то я тебе придушу

Я страшенно не люблю, коли люди заганяють себе у якісь вікові рамки, щось типу тридцять це уже стара діва або щось на кшталт цього.

- Як кажеш, молодуха! То що йдеш?

- Мені здається у мені ще мало алкоголю, для танців

- Годі тобі

Ларка піднялася і голосно закричала:

- Дівчата, за нас красивих!

Усі швиденько взяли свої коктейлі до рук і радісно і гучно підняли їх над головами.

- А тепер усі дружньо йдемо трясти своїм тілом

Звичайно ніхто не задумуючись попрямув за іменинницею і я в тому ж числі.

Ми обрали місце у самому центрі танцювального майданчика, наші рухи були стримані та водночас доволі сексуальні, до декого з дівчат намагалися втиснутись хлопці, але сьогодні у нас виключно дівочий день.

Через декілька хвилин я відчула, що мені чомусь важче рухатись, а щоки почали палати вогнем. Уже згодом я помітила на собі погляд молодого чоловіка, який сидів у компанії друзів у ВІП-зоні.

- Я відійду до вбиральні, ти зі мною?
 

Нервово запропонувала Ларі вийти з цього шаленого ритму разом.

- Ага, давай

У вбиральні було значно тихше і зовсім пусто. Я підійшла до раковини, повернула кран у сторону холодної води і злегка замочила потилицю, глянула на себе у дзеркало з бажанням полегшення.

- Що з тобою? Усе ж наче добре було! Чи тобі погано?

Сто питань задає мені подруга, просто спираючись бедром до раковини.

А я, піднявши погляд, і не задумуючись відповіла:

- Зі мною все добре, я почуваюся прекрасно,але…

- Але що?

Ларка починає помітно нервувати.

- Мені здається, що я бачила Микиту, точніше я впевнена, що це був він

- Микиту? Невже він повернувся з Америки!?

-Це ти мене запитуєш?

Я не розумію, чому, але моє серце робить такі кульбіти, що я не знаю, як його стримати.

- Чого ти нервуєш? Стільки років пройшло!

- Чесно, я сама не розумію. Я коли помітила його погляд на собі то мало ще там не померла

- Мені здавалося ти вже все це пережила

- А ось тут я почала сумніватися

Микита… це мій найкращий друг, це моє перше кохання, моя дитяча, підліткова любов і зараз він сидить у залі і дивиться на мене. 

Господи, я одружена жінка, мама, чого я так реагую на людину з минулого.

- Я вийду трохи на вулицю, подихаю ти повертайся до подруг

- Ти впевнена?

- Так, усе добре

- Ну дивися…

Ларка приєдналася до дівчат, а мені справді потрібне свіже повітря. Я попрямувала до невеличкої, але досить стильної тераси.

Тут теж не було багато людей, бо більшість охолоджувалася просто на вулиці. 

Я підійшла до перил, обняла себе руками за плечі і навіть не знаю про що задумалася.

- Привіт

Коли почула цей голос за своєю спиною, я не знала куди дітися: тікати, провалитися крізь землю чи вдати вигляд, що просто не чую. Але я таки наважилася розвернутися і глянути у його сторону.

- Привіт, ти повернувся?

- Так, не надовго

Я не могла підняти свій погляд, щоб глянути йому просто у вічі, але краєм ока помітила, що він пильно мене розглядає.

- Гарно виглядаєш

Микита порушив тишу, бо я не могла звʼязати слова у речення.

- Ти теж, майже не змінився

- А ти навпаки, стала ще кращою, довго спостерігав, щоб зрозуміти, що це дійсно ти

У цей момент я наважилася підняти погляд і навіть впевнено запитати:

- І як зрозумів, що це я?

- Ти змінилася, а рухи усе ще такі як і колись

Я не встигаю рота відкрити, як Ларка налітає на Микиту і просто міцно обнімає.

- Нічого собі, Костецький, роки тебе не бачила

Микита взаємно обіймає Лару, все-таки колись ми чудово дружили і майже постійно проводили час разом.

- Лася, ти теж не схожа на ту дівчинку з гулькою на голові

Доречі так Ларку тільки він називав, бо вона у дитинстві довго букву «р» не вимовляла, а підставляла яку попало.
 

- Ну ти й згадав
 

Штовхнула у плече і обурилася, а я стояла, як тупе дівчисько, яке не розуміє де своє слово вставити.