Розділ 3

Розділ 3

Всі в бальній залі завмерла, коли годинник на головній вежі замку почав відбивати опівніч, і магія Балу Навспак майже фізично вже відчувалась у повітрі.

— Прийшов час! — пролунав голос короля. — Панянки, зробіть свій остаточний вибір! Покладіть праву руку на ліве плече свого обранця і зніміть маски!

Гулліпела відчула, як її права рука затремтіла, а сама вона сповнилася великого хвилювання і якогось дивного куражу. Раптом вона побачила, що її мати, баронеса Боррітен, стоїть неподалік, не наважуючись підійти ближче, тому що всі пари, які поєдналися на балу, стояли окремою групою. Але мати пронизувала ненависним поглядом її супутника, котрий був одягнений у простий одяг, не такий багатий, як у інших чоловіків. Мати виразно дивилася на Гулліпелу, наказуючи поглядом не схибити й краще обрати призимкуватого огрядного чоловіка поруч, який залишився без пари, але був одягнений у багатий костюм, і всі пальці його були унизані золотими перснями.

— Гулліпело, подумайте ще раз. Ви впевнені у своєму виборі? — тихо запитав Сокіл, і в його голосі відчувалося хвилювання. — Щойно ви вимовите слова, назад вороття не буде. Ваша доля з’єднається з моєю перед усім королівством.

Гулліпела подивилася на нього. Вона згадала хлопця на березі моря, мушлі в його долонях і те, як легко їй було з ним сьогодні на цьому балу.

— Я ніколи не була так впевнена, — відповіла вона.

Дівчина глибоко вдихнула і, коли дійшли черга їй вимовити свої ритуальні магічні слова, промовила голосно й рішуче:

— Я обираю цього чоловіка! — і поклала руку на плече Сокола.

Магічне сяйво спалахнуло навколо них із Соколом, підтверджуючи шлюбну обітницю. Гулліпела повільно зняла свою маску Срібної Сови. Її обличчя аж пашіло від хвилювання, але вона не відвела погляду, дивилася на свого обранця. 

Чоловік теж почав знімати маску, і коли він відкрив обличчя, то у залі стало надзвичайно тихо. Перед Гулліпелою стояв принц Остін, єдиний спадкоємець престолу. Баронеса Боррітен скрикнула від несподіванки і ледь не зомліла, добре, що поруч знайшлися добра люди, які підхопили її попід руки. Гості почали перешіптуватися, дехто з чоловіків навіть схилив голову у поклоні, а з жінок присів у реверансі. 

— Ваша Високосте, — прошепотіла Гулліпела, вражено дивлячись на нього. — Але ж як? Адже ви принц! Чому ж ви не сказали? Я б не...

— Бо сьогодні я хотів бути просто тим хлопцем, який колись збирав для вас мушлі, — Остін усміхнувся і взяв її за руку. — Я хотів, щоб ви обрали мене, а не мою корону.

Він повернувся до гостей і голосно промовив:

— Ви всі бачили цей вибір. Магія Балу Навспак підтвердила нашу обітницю. Гулліпела Боррітен стане моєю дружиною і Вашою Високістю, адже й неозброєним оком видно, що цей титул підходить їй якнайкраще!

Оскар знову повернувся до Гулліпели. У його очах було стільки тепла й кохання, що вона зовсім забула про натовп навколо.

— Гулліпело, — сказав він, — а тепер я хочу бути на одній висоті зі своєю принцесою. Дозвольте мені піднятися, щоб нарешті поцілувати єдину і неповторну Її Високість.

Він зробив знак рукою, і до них підбігли слуги. Вони піднесли до принца невеликий міцний ослінчик, і Остін впевнено піднявся на нього. Тепер його обличчя опинилося прямо навпроти обличчя Гулліпели, вони дивилися в очі одне одному.

— Тепер ніщо не заважає мені зробити це знову, — прошепотів принц.

Гулліпела усміхнулася, і це була найщасливіша усмішка в її житті. Принц обняв її за плечі й торкнувся вуст дівчини своїми. Вони поцілувалися прямо посеред бальної зали під світлом сотень свічок на яскравих люстрах, і їхній довгий і ніжний поцілунок не містив у собі навіть краплинки примусу, був щирим і ніжним, сповненим радості від того, що вони нарешті знайшли одне одного.

Звідусіль почулися аплодисменти. Радісна й трохи очманіла баронеса Боррітен витирала сльози хустинкою, радіючи, що її донька знайшла не лише багатого чоловіка, але й кохання, яке набагато цінніше, ніж золото. Адже вона як мати, звичайно ж, бажала щастя свой дочці і таємно вірила в справжнє кохання, як і кожна жінка, ну, просто виду не подавала.

А Гулліпела насолоджувалася поцілунком і новими відчуттями, хвилею щастя й любові до свого коханого Остіна, адже тепер вона точно знала, що вона не занадто висока для казки, просто їй потрібна була казка, де кохання вміє підійматися на будь-яку висоту.