15.

- І я щасливий тебе бачити, кохана! - занадто голосно заявив цей смертник і, втративши будь-який страх, нахилився до мене та поцілував у щоку. 

Я ж продовжувала триматися за лікоть Ліки, як за рятівне коло, щоб не заїхати цьому ідіоту кулаком у ніс.

- Це що за концерт? - стишую голос, щоб ніхто нас не почув. - Чого припхався сюди?

- Юль, твої словечка... - зітхає Дем'ян і перемикає свою увагу на Ліку. - Привіт! Ми, здається, знайомі.

І тут, як справжній джентльмен, він бере її руку в свою і цілує. Ну все, тепер подруга остаточно перекочує на його бік. Тут без варіантів. 

- Знайомі! - широко усміхається Ліка. - Такого красеня навряд чи можна забути. 

Доводиться стукнути подругу під ребра, щоб стулила рота. Ну реально! Вона за кого взагалі?! 

- І не кажи, я тебе одразу впізнав, - підморгує їй мій чоловік, і мій терпець просто вривається. Залишаю подругу поряд з ним, а сама прямую до своєї Ауді. 

Сідаю за кермо і заводжу двигун. Ні, на Ліку не ображаюся. Вона така, яка є. А от клятого Дем'яна хочеться придушити. Сама не розумію, з чого така реакція. Можливо, справа в тому, що за останні дні його занадто багато у моєму житті. Про щось інше навіть думати не хочу. Немає нічого іншого!

Зі свистом покидаю стоянку універу і їду в бік свого будинку. Минає менше хвилини, коли телефон оживає. Та, помітивши на екрані, що телефонує мій чоловік, просто ігнорую його дзвінок. Знаю, що по-дитячому і неправильно, але нічого не можу з собою зробити. 

Телефон замовкає, а тоді оживає знову. Тепер телефонує Ліка і я, не думаючи, відповідаю.

- Гей, подруго! Що це було? - кричить на весь салон, тому що я вмикаю гучномовець. 

- Ти про що? - вдаю, що нічого не сталося.

- Якби я тебе не знала, то подумала б, що ти ревнуєш мене до Дема! - весело заявляє. 

Від шоку забуваю пригальмувати і мало не врізаюся у авто, що їде попереду. На щастя, все ж таки гальмую в останню мить і переводжу подих. Чорт! Знову усе через нього! 

- Не говори дурниць! Просто він мене дратує, - бурчу, продовжуючи рух. - До речі, де він зараз?

- Так за тобою помчав. Одразу ж, - задоволено протягує Ліка. - Знаєш, якби я не знала усю вашу передісторію, то подумала б, що ви кілька років разом. Такі милі...

- Я відключаюся! - Ліка так і недоговорює, тому що я завершую виклик. Слухати її маячню не збираюся. 

Зупиняю машину біля свого під'їзду і намагаюся зібратися. Все ж таки варто бути більш стриманою, а то щось мене реально виносить від цього хлопця. А це ми ще в одній квартирі не жили. 

Уже збираюся покидати салон, коли бачу знайоме авто поруч. Рендж Ровер Бориса і сам хлопець тут як тут. Покидає салон і впевнено прямує у мій бік. От, зараза! Тільки його мені й бракувало для повного щастя!

Розумію, що відсиджуватися тут не варіант, тому також виходжу на вулицю. Борис точно має бути в курсі останніх новин. І якщо він знає про те, що я дійсно дружина Єгорова... не розумію, чому приїхав знову.  

- Чому ти тут? - стримано питаю, зупинившись навпроти нього.

- Хотів, щоб ти сама усе мені пояснила, - говорить холодно, наче це я щось йому винна. - Ти дійсно з ним. Як так сталося?

- Я ж не питаю тебе, чому почав спати зі своєю помічницею, - мені неприємна ця розмова, і сам Борис також. Напевно, він перший у моєму списку людей, котрих варто обходити стороною. - Ти ж робиш це не перший місяць...

- А ти чудова актриса, Юле, - кривиться, наче з'їв лимон. - Я ж реально тебе кохав. Хотів пробачення вимолити. А ти... Мене динамила стільки часу, а до нього в ліжко стрибнула у першу ж ніч. Чому так? Хоча чого це я питаю? У нього ж грошей більше! Правда, Юля?

- Пішов ти, Боря! Мені начхати на те, що ти говориш! Зрозуміло? - насправді мені зовсім не начхати і він, напевно, також це розуміє, тому що голос зрадницьки тремтить. Ще мить - і я просто розплачуся,  хоча й обіцяла собі не робити цього перед ним.

Тільки от заплакати так і не встигаю, тому що поруч з'являється Дем'ян, закриває мене собою, а тоді б'є Бориса кулаком в обличчя. Швидше за все, він чув нашу розмову, і це змушує мене ще більше ніяковіти. 

Борис падає на асфальт, точно не очікуючи, що отримає по обличчі, а я так і завмираю, тому що сама шокована таким поворотом подій. 

- Не наближайся до моєї дружини, мудак, - Дем'ян присідає поруч з Борисом і хапає його за комір футболки. - Ще раз побачу поруч з нею, таким добрим уже не буду.

Різко підводиться на ноги, бере мою руку в свою і заводить у під'їзд. У ліфті їдемо мовчки і його рука все ще стискає мою. І тут мені б зробити як зазвичай, вирвати її і увімкнути колючку, але я цього не роблю. Просто не хочеться.

Дем'ян мовчки чекає, поки я відімкну квартиру і проходить за мною всередину. 

- Де твої речі? - питає без нотки веселощів у голосі. Таким серйозним він буває вкрай рідко, тому варто ловити момент. 

- У кімнаті, - тихо відповідаю. І поки він прямує туди, зупиняю його своїми наступними словами: - Навіщо ти це зробив?