9.

- Що у тебе з телефоном? - невдоволено питає батько, як тільки здіймає слухавку. - Не можу додзвонитися.

- Батарея сіла, - бурчу і роблю ковток кави. - А що? Сталося щось?

- Сталося! - батько явно не в гуморі, тому замовкаю і слухаю. - Цієї суботи важлива подія, на якій ти маєш бути присутньою. До речі, подруги твої також запрошені. 

- Що за подія, якщо запрошені всі? - здивовано питаю. Нам з подругами рідко вдається побувати на спільних заходах, і цей раз, радше, виняток з правил. 

- У спільного знайомого, - коротко відповідає батько. - До речі, Борис також там буде, тому постарайся з ним не перетинатися. Люди все ще обговорюють ваше весілля, тобто його скасування, тому будь готова до поглядів у свій бік. 

- Угум, - бурчу і завершую виклик. Настрою, як не було і йти кудись зовсім не хочеться. До того ж там буде  Боря. Тільки б сцену не влаштував у черговий раз. Хоча тепер він знає про вагітність Ірини, можливо, схаменеться. 

Наступного дня ділюся останніми новинами з подругами. Звісно ж, вони не в захваті від того, що я відшила Дем'яна. Шкода, що не розуміють  мене, і думають, що можна так просто перестрибнути з одних стосунків на інші. 

Коли ж тема заходить про суботній захід, про Дем'яна усі забувають. Виявляється, що день народження святкує відомий бізнесмен і просто мільйонер Віктор Єгоров. Його знають усі, і батьки моїх подруг в тому числі. Напевно, перетиналися свого часу, якщо зараз їх запрошують на це свято. Від Ліки я дізналася, що святкування мало відбуватися у заміському маєтку Єгорових. Гостей більше двох сотень і справжній бал з музикою та танцями.

І все б нічого, якби не одне "але"! Мені реально не хотілося туди йти. Сама не розуміла, чому так, але інтуїція просто-таки кричала про те, що варто сидіти вдома і не рипатись. Шкода лише, що тато не зрадіє, якщо я відмовлюся, а подруги спокою не дадуть.

В результаті ми домовилися після лекцій поїхати у торговий центр, щоб підібрати для себе щось особливе. Все ж таки це бал, тому сукня має відповідати загальній атмосфері. 

- У тебе такий вираз обличчя, наче ми не на свято збираємося, а на поминки, - фиркає Ліка, поки ми ходимо поміж рядів з одягом. 

- Не смішно! - бурчу і сідаю на м'який диван. Настрою для шопінгу немає, тому вирішую спочатку подивитися, що оберуть подруги. 

Оля зупинила свій вибір на сукні темно-зеленого кольору, що красиво гармоніювала з її рудим волоссям.  Настя ж обрала сукню блакитного кольору, довжиною до колін і з пишною спідницею. Ліка, звісно ж, зупинила свій вибір на сукні червоного кольору, котра, наче друга шкіра, облягала її тіло і шовковими хвилями спадала до ніг. 

- Довго ти там сидітимеш? - невдоволено запитала Ліка, поки продавець пакував покупки. - Вибрала щось? 

- Лік, я не знаю, - розводжу руками, тому що реально нічого конкретного не обрала. Подруга лише зітхає, наче я реально її дратую, і повертається до рядів з сукнями. 

- Ось! - вона приносить мені сукню синього кольору і доводиться її прийняти. - Думаю, що буде ідеально. 

Кілька хвилин йде на те, щоб приміряти її, але коли бачу своє відображення, розумію, що Ліка ідеально підібрала сукню. Довжиною до п'ят, на тонких бретелях та з красивим v-подібним вирізом у районі декольте. 

- Краса! - задоволено протягує Ліка, розглядаючи моє відображення. - Треба ще макіяж відповідний та зачіску.

Тут я з нею повністю погоджувалася. Хотілося зробити своє обличчя більш виразним, а волосся припідняти. Я вже навіть уявила, як буду виглядати в кінцевому результаті і настрій трохи припіднявся. 

Наступні дні пролетіли для мене якось занадто швидко. Не встигла оглянутися, а вже й п'ятниця настала. Подруги без зупину говорили про завтрашнє свято, а мені ну ніяк не хотілося туди йти. До того ж Боря знову об'явився і почав тероризувати мене дзвінками та повідомленнями. На дзвінки я, звісно ж, не відповідала, а от перше повідомлення, яке він надіслав, прочитала. 

"Ірина збрехала. Ніякої вагітності немає. Нам треба поговорити, сонце!"

Прочитавши, я одразу пожалкувала про те, що зробила це. Тому всі наступні повідомлення видаляла, не читаючи. В принципі мене мало хвилювало: вагітна Ірина чи ні. З цим хлопцем мене більше нічого не пов'язувало і я не збиралася витрачати свій час на розмови з ним. 

Сьогодні остання лекція проходила в Андрія Степановича, нашого куратора. Після дзвінка він попросив мене залишитися, тому Ліці довелося чекати мене в коридорі.

- Юля, я домовився стосовно твого стажування, - сказав викладач, зацікавлено мене розглядаючи. - Стажування розпочинається наступного тижня, тому в тебе ще є кілька днів, щоб підготуватися. Ось! Тут адреса та номер телефону компанії. Скажеш, що від мене.

Андрій Степанович передав мені візитку і я здивовано витріщилася на те, що там написано. 

"Імперіал Груп" 

Я багато чула про цю компанію, яка займала дуже високе місце в рейтингу багатомільйонних проектів. Вона спеціалізувалася саме на міжнародних відносинах і підходила мені ідеально. 

- Дякую вам. Я не підведу! - радісно випалила. 

- Я на тебе сподіваюся, - Андрій Степанович усміхнувся, а у мене друге дихання відкрилося. Ну що ж, на одну проблему стало менше.