Про "живі" і "мертві" тексти.

  Для того, щоб бути автором, якого читають не обов'язково писати геніальні тексти.  Насправді генії в царині літератури трапляються доволі нечасто. Залишимо осторонь цих людей, наділених Богом рідкісним даром: літературним талантом, здатністю запалювати серця та фанатичною відданістю справі.

  Поговоримо про звичайних письменників.  Якщо тверезо подивитися, то багато авторів бестселерів, не є літературними геніями. Відставимо в сторону комерційну частину, маркетинг, планування та грамотну стратегію - це теж важливо. Залишимо лише творчу частину.

   Новачків цікаво читати:  вони ще не потрапили в тенета правил, словесних конструкцій, обмежень, очікувань та бажання сподобатися публіці. Вони пишуть, те що в них в серці. Їхні тексти "дихають" життям та свіжістю, хоч і мають серйозні вади пов'язані з недосконалим володінням засобами письменницької майстерності..

  Рука пише те, що шепоче серце. Хуліо Кортасар

  Досвідчені письменники, що оминули мацаки чудовиська Сцилли ( недосконалості текстів), дуже часто потрапляють в пащу Харибди ( неживий текст) з якої дуже часто не має вороття.

   Всі письменники починають, як читачі, не як творці високомовних висловлювань, але потім про це забувають собі ж таки на шкоду.  Джозеф О"Коннор.

   Коли письменник з творця стає ремісником - його тексти втрачають життя. Стають прісними та нудними. 

  Зовні ці твори можуть бути бездоганними з літературної точки зору. Написані якісно та милувати око. Але не залишати жодного посмаку. Не чіпати серце. Не торкнути навіть маленької струнки в нашій душі. Мертва матерія не може викликати у нас жодного відчуття крім огиди та роздратування.

  Саме тому, я не остерігаюся засилля творів ШІ.  Мертві бездоганні тексти машинних алгоритмів ніколи не замінять живе та недосконале спілкування.  Живий текст живої людини з її болем, надіями та мріями - завжди буде цікавіший, адже ми дотикаємося до її душі - цієї частинки вічності - вічно юної, вічно нової, вічно таємничої.

  Вдосконалюйте письменницьку майстерність та хай вона не стане на заваді пориву вашої душі, а лише крилами, які будуть підіймати високо в небеса. Туди вгору - до Прекрасної Реальності, до якої ми всі прагнемо і  якої врешті-решт досягнемо.