Чому Бог любить атеїстів.

    Віруючий невіглас своєю претензією на віру викликає протест у розумної людини, перетворюючи його таким чином на невіруючого. Хазрат Інаят Хан    

    Більшість людей, які сповідують ту чи іншу релігію, ставлять в центр не Бога, а ВЛАСНУ КОНЦЕПЦІЮ БОГА.

   Створюють ілюзорний образ, наділяючи його якимись недосконалими людськими  якостями, які по суті є нічим іншим як ВЛАСНИМИ ПСИХОЛОГІЧНИМИ ПРОЄКЦІЯМИ. 
. 
   Уявляючи, ніби АБСОЛЮТ ображається, гнівається, сердиться, бажає помсти чи поклоніння, як звичайна людина.  Ніби ВІН не самодостатня особистість, а незрілий підліток з комплексом неповноцінності чи якийсь  старий дідок, що періодично страждає припадками гніву або склерозу.

   Тому дуже часто тверезі та розумні люди, бачачи ці недолугі, викривлені, а часто і божевільні химери у свідомості "релігійних" людей, задають цілком логічні та аргументовані питання,  руйнуючи ці хибні концепції.
    
   Атеїсти часто-густо виступають не проти Бога ( оскільки мало, хто дійсно може адекватно його описати), а проти хибних  концепцій Бога. Вони виконують корисну функцію руйнування релігійних ілюзій; цього - "опіуму для народу".

  Духовний ріст не має нічого спільного з релігійним дурманом, "сліпою вірою" та емоційною екзальтованістю. 

  Сліпа віра - завжди ознака фанатизму. Вона боїться чесної дискусії, тому що опирається не на Істину, а на комфортні для себе ментальні установки.

 «Релігія без філософії — сентиментальність, а філософія без релігії — ментальна спекуляція».  Шріла Прабґупада.

   Справжня віра опирається на знання та глибоку фундаментальну філософію, тому не боїться перевірки власних концепцій та відкритої, чесної полеміки для розширення свого бачення.