Розділ 10

                                                             Зірковий вечір на Софійській площі
Прогулянка вечірнім Києвом привела друзів до старовинного серця міста — Софійської площі. Велична дзвіниця, підсвічена м'яким золотистим світлом, височіла над бруківкою, а в повітрі витав легкий аромат вуличної кави та свіжої випічки.

— Яка неймовірна архітектура, — прошепотіла Сакура, зводячи погляд до стародавніх куполів. — У моєму світі будинки зовсім інші. Тут відчувається величезна історія.

— Це Софійський собор, — з гордістю посміхнулася Альона. — Йому вже майже тисяча років. Одне з найспокійніших та найкрасивіших місць у місті.

Кирито, Асуна та Сугуха йшли поруч, насолоджуючись тишею. Після всіх битв у віртуальних світах та небезпечних битв із тіньовими монстрами цей вечір здавався їм справжнім подарунком.

— Знаєш, Кирито, — тихо промовила Асуна, акуратно взявши його за руку. — Я така рада, що ми не злякалися і відкрили портал знову. Без цього ми б не стояли зараз тут, разом із Сакурою та Оленою.

Кирито м'яко стиснув її долоню і посміхнувся:
— Ти мала рацію, Асуно. Справжня дружба не знає меж між світами.

Сугуха та Сакура тим часом про щось весело розмовляли, порівнюючи техніки фехтування та управління внутрішньою енергією. Сакура показувала, як за допомогою чакри можна миттєво зміцнювати тіло, а Сугуха ділилася секретами традиційного кендо.

Вони присіли на лаву неподалік пам'ятника Богдану Хмельницькому. Спалахнули вуличні ліхтарі, і над площею спалахнули перші яскраві зірки.

— А що буде далі? — спитала Олена, переводячи погляд із Асуни на Сакуру. — Ви не зможете залишитись тут назавжди?

— Нам справді треба повертатися у свої світи, — відповіла Сакура з теплим сумом у голосі. — У кожного з нас там свій дім, своя відповідальність та близькі люди. Але тепер...

— Але тепер маємо стабільний портал, — підхопив Кирито, діставаючи налаштований навігатор. Прилад тихо й рівно пульсував блакитним м'яким світлом. — Ми змогли пов'язати наші координати. Це означає, що Київ став для нас спільним мостом. Ми зможемо повертатись сюди та відвідувати один одного у будь-який час.

— Значить, це не прощання, — усміхнулася Асуна, обіймаючи Сугуху та Сакуру. — Це просто початок наших постійних зустрічей.

Усі п'ятеро переглянулись і дружно засміялися. Ніч над древнім містом була тихою і спокійною, а попереду на них чекало ще безліч нових історій та спільних подорожей.