Крижаний розрахунок

Макс викинув щойно запалену цигарку просто на розпечений асфальт заправки, навіть не затягнувшись вдруге. Гіркий дим залишив у роті присмак попелу. Він повільно підійшов до кросовера, смикнув важкі водійські двері й сів у салон. Атмосфера всередині Тойоти миттєво перетворилася на замкнену камеру, де повітря стислося до фізичного болю.

Яна повільно повернула до нього бліде обличчя, тримаючи в тремтячих пальцях його телефон. Екран з емоційним текстом Олі вже згас, але слова назавжди вкарбувалися в її пам'ять.

—Це що? — її голос забринів від гострого, неприхованого болю, змішаного з диким шоком. Карі очі кураторки Гільдії, зазвичай такі сильні й безжальні, зараз дивилися на нього з німим докором. — Це що, Максе?! Твоя сестра? Твоя рідна кров, про яку ти мені так красиво співав у бібліотеці?! Ви цілувалися? Поки я чекала на тебе всю ніч, ти...

Макс перехопив свій телефон із її рук, кинув його у підстаканник і повернув ключ запалювання. Важкий двигун загарчав, але погляд Головного Інженера залишався крижаним, відстороненим і глухим. Його філософський прагматизм знову спрацював як залізна завіса, повністю відсікаючи будь-яку чужу емоційну атаку.

—А тобі яке діло? — холодно, без жодної інтонації відрізав він, вмикаючи передачу й різко витискаючи газ. Кросовер зірвався з місця, вилітаючи назад на трасу.

Яна від несподіванки відкинулася на сидіння, судорожно вчепившись у торпеду.

— Що ти кажеш?.. — прошепотіла вона, не вірячи власним вухам. — Нам немає діла? Після всього, що було між нами в тій бургерній, на Замковій горі, під Лисою горою?..

— Ми не пара, ми колеги з тобою, — Макс навіть не повернув голови в її бік, міцно стискаючи кермо й дивлячись тільки на дорогу попереду. Кожне його слово падало в салоні, наче гільйотина. — Я нічого тобі не обіцяв, Яно. Контракт Гільдії регулює роботу Контуру, а не моє приватне життя. Мені шкода, якщо ти подумала інакше.

Ці слова виявилися страшнішими за будь-який удар рунічного ланцюга. Яна замовкла. Вона різко відвернулася до бокового вікна, піджавши губи, і міцно стиснула кулаки в кишенях шкіряного плаща. Її ревнощі та зрада в одну мить перегоріли, перетворившись на далеку, смертоносну й крижану лють бійця, якого щоночі вчили зачищати під нуль навіть власні почуття. Невимушена хімія цілковитої довіри, яка тримала їхній тандем, щойно розсипалася на порох під колесами Тойоти.

Дорожні знаки миготіли один за одним, наближаючи їх до того самого села, де під старою церквою чекало замуроване підземелля. Макс мовчки тиснув на газ, відчуваючи, як усередині все випалено до тла. На Святошині залишилася Оля, яка чекала на відповідь, поруч сиділа замерзла Яна, а попереду чекав прадавній некротичний морок крипти, де їм обом доведеться битися пліч-о-пліч, попри те, що їхня власна історія щоночі ставала дедалі страшнішою.