Таємний опікун

Макс припаркував кросовер біля похмурого п’ятиповерхового гуртожитку на Святошині. Оля повернулася до нього, і її великі світлі очі світилися щирою, дитячою вдячністю.

— Дякую за цю ніч, Максе, — тихо сказала вона, м’яко торкнувшись його руки. — Київ дивовижний. Мені здається, з тобою мені взагалі нічого не страшно.

— Тобі й не повинно бути страшно, сестричко, — Макс тепло посміхнувся, зачекавши, поки вона зайде у важкі залізні двері під’їзду.

Він привіз її в гуртожиток, але його філософський прагматизм уже вибудовував наступний чіткий хід. Щоночі він ризикував життям, утримуючи Контур усієї країни, і мільйони Харона мали працювати на спокій його сім'ї. Дивитися, як його рідна кров тулиться в обшарпаній кімнатці з тарганами, Головний Інженер не збирався.

Щойно Оля зникла в будівлі, Макс дістав телефон і сам подзвонив фінансисту Київського Контуру Гільдії — людині, яка керувала всіма легальними рахунками та нерухомістю організації.

— Слухаю, Головний Інженере, — у слухавці пролунав чіткий, поважний голос літнього бухгалтера.

— Є конфіденційне завдання, — легко й сухо заговорив Макс, виїжджаючи на проспект. — Потрібно орендувати однокімнатну квартиру. Непоганий ремонт щоб був, не центр, але з хорошою транспортною розв'язкою. Оплати відразу на рік наперед із закритих рахунків Гільдії. Документи оформити на третю особу.

— Зрозумів. Ключі будуть завтра до вечора. Щось іще?

— Так, — Макс міцніше стиснув кермо Тойоти. — Потрібно знайти хорошу роботу для дівчини 19 років, фінансист, хай практикується. Офіційне працевлаштування в одну з наших білих дочірніх компаній. Посада — помічник бухгалтера чи молодший аналітик. Зарплату постав вищу за ринкову, різницю доплачуй з мого особистого фонду. Вона не повинна знати, що це моя ініціатива. Нехай думає, що її просто помітили за хороше резюме.

— Буде виконано, Максиме Віталійовичу. Завтра зранку підготуємо вакансію та варіанти житла.

Макс натиснув відбій і вперше за довгий час відчув справжнє, глибоке задоволення від своєї влади. Потойбічний світ забрав у нього дитинство, але тепер він використовував його ресурси, щоб побудувати для сестри ідеальне, безпечне майбутнє.

Тієї ж миті телефон у його руці коротко й вимогливо завібрував срібним світлом. Екран спалахнув системним сповіщенням оновленого Контуру.

«Увага, Головний Інженере. Зафіксовано побутову аномалію на Ярославовому Валу, 22. Стара бібліотека. Межа тріщить крізь архівні фонди. Куратор Яна вже виїхала на місце. Потрібна твоя присутність...»

Макс увімкнув передачу й спрямував кросовер у бік нічного Подолу. Час сімейного затишку знову змінився часом бойового чергування.