Прості речі

Оля акуратно поставила порцелянову чашку на блюдце й заправила пасмо русявого волосся за вухо. Макс дивився на свою новоспечену сестру, і його філософський прагматизм знову трансформувався у чітке бажання захистити близьких. Гроші, які він забрав у батька, тепер мали працювати на благо цієї родини.

— Олю, а де ти збираєшся зупинитися? У Києві зараз непросто з житлом, та й ціни кусаються. Ти ж тут нікого не знаєш.

Дівчина м'яко посміхнулася, розчулена такою несподіваною турботою.
— Дякую, Максе, але я вже все вирішила. Я знайшла крихітну кімнатку в гуртожитку на околиці, ближче до Святошина. — Залишила там речі й відразу поїхала до бабусі. Грошей із заощаджень на перший місяць вистачить, а з понеділка почну шукати роботу. Я за освітою бухгалтер-початківець, сподіваюся, щось підвернеться швидко.

Макс лише філософсько хмикнув під ніс. Околиця Святошина, старий гуртожиток і виснажливі пошуки першої роботи — він занадто добре знав цей сценарій, бо сам прожив у ньому останні кілька років, перш ніж додаток Charon. Delivery перевернув його життя. Тепер, маючи на прихованих рахунках п'ять мільйонів, він не збирався дозволяти сестрі проходити через ці кола пекла. Але діяти треба було делікатно, щоб не злякати її гордість.

Він підвівся, крутанувши на пальці важкий брелок від чорної Тойоти, і поглянув на Олю.
— Робота почекає до понеділка. А сьогодні у нас сімейний день. Бабусю, ви ж не проти, якщо я заберу у вас онучку на пару годин?

Степанівна аж засяяла від щастя, хрестячи їх обох своїми сухими пальцями.
— Ой, їдьте, дітки, їдьте! Погуляйте, поспілкуйтеся, ви ж рідна кров! А я подрімаю трошки, лікарі казали — мені треба відпочивати.

Оля на мить завагалася, сором'язливо поглядаючи на свою світлу сукню, але під дією спокійного, впевненого погляду Макса швидко здалася.
— Ну... якщо ти наполягаєш, то я з радістю. Тільки чур, місце обираєш ти, бо я в Києві геть не орієнтуюся.

Вони попрощалися зі Степанівною і вийшли на сонячну парковку пансіонату. Коли Оля побачила величезний, вимитий до блиску чорний кросовер Toyota RAV4, її очі округлилися від подиву. Вона явно не чекала, що її троюрідний брат, якого бабуся називала «простим міським кур'єром», їздить на машині бізнес-класу.

Макс галантно відчинив перед нею пасажирські двері й посміхнувся. Його потойбічне життя Головного Інженера Контуру зараз було надійно сховане за звичайною людською маскою. Кросовер плавно рушив з місця, виїжджаючи на Житомирську трасу в бік Києва. Макс тримав кермо однією рукою, розпитуючи Олю про її плани, а в його кишені телефон раптом знову коротко й вимогливо вібрував срібним світлом. Новий виклик за Статутом Гільдії України вже формувався в системі, але Макс вирішив: Харон мертвий, а живі люди — мають право на обід.