Обнулення прокляття

Перевертень летів на нього важкою сірою тінню, розсікаючи повітря довгими кістлявими пальцями. Від істоти тхнуло застарілим горем, землею та кров'ю, а іржавий ланцюг панського рабства, здавалося, дзвенів прямо в голові Макса.

Проте Головний Інженер навіть не поворухнувся. Філософський спокій Макса за останні дні став його найміцнішим щитом. Коли до пазурів вовкулаки залишалися лічені сантиметри, Макс просто виставив руку з монетою наперед.

Смарагдове полум'я тринадцятої печаті вибухнуло з такою силою, що нічне кукурудзяне поле на мить стало білим. Це не було м'яке світло прощення, як у випадку з Орисею. Монета Харона, яка тепер повністю підкорялася волі Макса, зреагувала на прадавній, некерований терор. Вона пробила кровний код монстра, запускаючи процес повного очищення.

Пролунав короткий, сухий тріск. Перевертень застиг у повітрі, його багрові очниці згасли, а полотняна сорочка разом із сірою шерстю почала стрімко темніти. За секунду магія Гільдії повністю розсипала кріпака в попіл. Віковий морок, який тримав у страху всю округу, розвіявся за вітром, лишаючи на чорній ріллі лише жменю сірої пилюки.

Щойно ватажок зник, срібний бар'єр Яни згас. Бродячі пси, чий розум нарешті звільнився від столітнього чужого контролю, розгублено закрутили головами. Вони більше не були лютими хижаками. Тепер це були просто налякані, голодні тварини. Собаки коротко заскавучали і, підібгавши хвости, просто сховалися в полі, розчиняючись у нічному тумані. Вони повернулися до свого звичайного, звіриного життя.

Макс повільно опустив руку, ховаючи монету в кишеню джинсів. Метал швидко остигав, стаючи звичним і холодним.

— Чисто, кураторко, — тихо й легко сказав він, обертаючись до Яни.

Вона підійшла ближче, втомлено, але з глибокою гордістю посміхаючись, і м'яко взяла його під руку. Невимушена хімія їхньої спільної перемоги знову наповнила передсвітній простір теплом.

Коли вони повернулися на подвір'я, Петро вже стояв на ґанку без рушниці. Він дивився на тихе, спокійне поле, де вперше за три дні не було чути моторошного гарчання.

— Все скінчено, господарю, — Макс кивнув старенькому, сідаючи за кермо чорної Тойоти. — Зграя більше не чіпатиме твоїх тварин. Спи спокійно.

Старий довго дивився їм услід, хрестячи кросовер, який плавно виїжджав на полтавську трасу. На екрані телефона Макса блиснуло нове повідомлення від срібного Контуру Гільдії України: «Замовлення №2 виконано. Побутову безпеку відновлено».

Макс упевнено тиснув на газ, тримаючи Яну за руку. Новий Статут працював бездоганно. Вони їхали назустріч новому дню, готові захищати кожен куточок своєї країни.