Полювання в загороді

Макс різко загальмував, і екран його смартфона знову оновився чистим, глибоким срібним світлом оновленого Контуру Гільдії. Жодних повідомлень від батька там бути не могло — Харона більше не існувало, його цифровий код був випалений під нуль на Бульварно-Кудрявській. Система тепер належала Максу. Це був звичайний автоматичний звіт Гільдії про чергову побутову аномалію.

Він пробігся очима по рядках тексту.

— Що там, Головний Інженере? — Яна відставила порожній стаканчик з-під кави й нахилилася ближче до екрана.

— Нове замовлення за лінією побутового захисту, — спокійно і легко відповів Макс, розвертаючи кросовер назад у бік траси. — Невелике селище на кордоні з Полтавщиною. Місцеві жителі б'ють на сполох. У селі з'явилася якась нечисть, що душить свійських тварин та ламає залізні клітки. За останні три дні винищено половину курей та кролів на трьох подвір'ях. Найдивніше — замки на засувах залишаються цілими, але металеві сітки викручені під неприродними кутами, наче зсередини працював гідравлічний прес. Ніхто не може зловити тварину — камери нічого не фіксують, а собаки просто забиваються в буди і скавінчать від жаху.

Яна задумливо покрутила на пальці свій срібний наперсток.
— Викручений метал і паніка серед собак... Це схоже на Чупакабру або дрібного польового Щезника, який підгодувався на людській злості чи гріхах. Харон раніше взагалі б заблокував таку заявку, назвав би «дрібним шкідництвом».

— А ми не заблокуємо, — Макс сильніше натиснув на газ, і чорна Тойота RAV4 впевнено понеслася нічним шосе, розрізаючи фарами густу темряву. — Якщо люди страждають і не можуть спокійно спати у своїх хатах — це наша робота. За новим Статутом ми чистимо все.

Вони вирушили туди без жодних вагань. Дорога під колесами пливла швидко, а всередині салону знову спалахнула та сама невимушена, тепла хімія повної довіри. Без захисного кулона бабусі Макс відчував себе вразливішим, але присутність Яни поруч та важка рунічна зброя в багажнику повертали йому залізну впевненість Старшого Інженера. Вони їхали повертати спокій черговому українському селу.

За півтори години Тойота зупинилася на околиці глухого селища, біля великого подвір'я з дерев'яною хатою та довгими рядами господарських будівель. Навколо панувала мертва тиша, яку порушував лише дивний, гидкий звук із боку великого крольчатника — сухий хрускіт ламаного дерева та заліза.

Макс і Яна тихо вийшли з машини, не вмикаючи ліхтарів. Щойно хлопець ступив на траву, його кровна монета в кишені миттєво стала крижаною, попереджаючи про присутність потойбічного паразита. Вони рушили вздовж паркану, тримаючи рунічний ланцюг напоготові.