Пряма розмова

Ранок увірвався в кухонне вікно різким, холодним світлом серпневого світанку. Макс обережно вислизнув з-під ковдри, намагаючись не розбудити Алісу, яка солодко спала, згорнувшись калачиком на матраці. Він тихо прибрав важкий стілець, що підпирав двері, і вийшов у коридор.

Яна вже не спала. Вона стояла біля вікна в кімнаті, повністю вдягнена у свій шкіряний плащ, і суворо дивилася як прокидається Поділ. Щойно Макс переступив поріг, вона повернулася до нього. Її карі очі миттєво зчитали все: його розпатлане волосся, сліди втоми і ту саму зміну в повітрі, яку не сховати від досвідченого куратора Гільдії. Атмосфера між ними натягнулася, мов струна.

Макс не збирався вигадувати безглузді виправдання. Його філософський прагматизм завжди вимагав правди. Він підійшов ближче, схрестив руки на грудях і спокійно подивився їй прямо в очі.

— Яно, нам треба поговорити, — чітко й легко заговорив він. — Без натяків та хованок. Мені набридло бути самому. Набридло ховатися від життя в цій обшарпаній квартирі й рахувати копійки, а потім щоночі ризикувати головою заради Контуру. Тепер у мене є дівчина. Аліса залишиться зі мною, і я захищатиму її.

Яна застигла. На її обличчі на мить відобразився цілий спектр емоцій: від раптової образи та спалаху ревнощів до холодної професійної стриманості. Хімія, що виникла між ними на Замковій горі, не зникла, але правила гри змінилися. Дівчина зробила глибокий вдих, змушуючи себе повернути маску безжального координатора системи Харона. Вона повільно опустила погляд на свій срібний наперсток у пальцях, а потім знову подивилася на Макса — абсолютно сухо й спокійно.

— Твоє право, — тихо й байдуже відповіла вона, навіть не здригнувшись. — Особисте життя кур’єрів не стосується контрактів Гільдії. Мені байдуже, з ким ти ділиш матрац на кухні, Інженере. Головне, щоб твоя нова «муза» не заважала тобі тримати монету, коли ми зайдемо під Зелений театр. Сьоме замовлення чекає. Збирай речі, у нас мало часу.

Вона розвернулася і вийшла в коридор, так і не сказавши більше жодного слова. Макс провів її поглядом, розуміючи, що ця розмова була важкою, але необхідною. Тепер усі карти були відкриті, і вони могли сфокусуватися на головному — битві за свободу всього міста.