Фінансовий прорив та нічний гість

Робота над залізною флешкою забрала майже дві години. Аліса, попри свій легковажний флірт, у цифрових питаннях виявилася справжнім звіром. Разом із Яною, яка чітко прораховувала містичні алгоритми внутрішніх шлюзів Гільдії, вони створили ідеальний тандем. Пальці дівчини в окулярах літали по клавіатурі ноутбука, обходячи один захисний бар'єр Харона за іншим.

— Є! Фінансовий вузол заблоковано, — переможно прошепотіла Аліса, показуючи на екран, де миготів фінальний рядок коду. — Система вважає, що це планова евакуація коштів. Знімаю.

За кілька секунд на спеціально підготовлені, зашифровані автономні рахунки Макса впали п'ять мільйонів гривень. Ці гроші були цілком реальними, заведеними через легальні фірми Гільдії. Перший відчутний удар по цифровій імперії Віталія було завдано — його Контур втратив величезний шматок фінансового палива.

— На сьогодні все, — Макс захлопнув кришку ноутбука. Його філософський спокій вимагав негайного відпочинку. — Нам потрібні сили для завтрашнього дня. Штурм Зеленого театру забере все, що ми маємо. Розійшлися спати.

Дівчата залишилися в кімнаті на великому дивані, а Макс, забравши кілька ковдр, пішов на крихітну кухню. Він зачинив за собою двері, вмостився на підлозі на м'якому матраці й заплющив очі, вслухаючись у нічну тишу Києва, яку надійно тримав срібний кулон на його шиї.

Минуло близько години. Квартира занурилася у глибокий сон, але раптом двері кухні ледь помітно рипнули.

Макс миттєво розплющив очі. У слабкому світлі вуличних ліхтарів він побачив тонку фігуру Аліси. Вона була босоніж, у тій самій домашній футболці, а круглі окуляри тримала в руці.

Щойно двері кухні заблокував стілець, у маленькому приміщенні запала особлива, густа тиша. Аліса стояла зовсім поруч. У напівтемряві, що пробивалася крізь фіранки від світла далеких подільських ліхтарів, її силует здавався майже невагомим. Без своїх круглих окулярів вона виглядала зовсім інакше — м'якшою, беззахисною, але в її рухах не було вагань.

Вона опустилася на край матраца, і Макс відчув, як від неї пахне солодкуватим яблучним шампунем і тим самим теплом, яке буває лише у живих людей, чийого серця ще не торкнувся крижаний морок Гільдії.

— Алісо, стій, — ледь чутним шепотом промовив Макс, перехоплюючи її тонкі зап'ястя. Його філософський прагматизм намагався ввімкнути логіку. — Яна в сусідній кімнаті. Якщо вона прокинеться, тут буде катастрофа. Я так не можу.

Аліса не відповіла словами. Замість цього вона зробила перший крок — плавно, неймовірно ніжно вивільнила руки й притислася своїми долонями до його щок. Її пальці були гарячими, вони злегка тремтіли, але цей жест був сповнений такої відвертої, чистої довіри, що Макс мимоволі затамував подих. Вона нахилилася ближче, і її губи — м'які, сухі — легко, ледь вагомо торкнулися його губ.

Цей перший поцілунок не був агресивним, він нагадував німе благання про захист і водночас вибух усього того захоплення, яке дівчина збирала в собі з першої хвилини їхньої зустрічі в офісі.

Макс відчув, як залізна броня його контролю починає плавитися. Протягом останніх днів він тільки й робив, що забивав монстрів, тягав прокляті артефакти й слухав погрози цифрового бога. А зараз... зараз його просто любили. Щиро, без жодних містичних контрактів та обов'язків перед Контуром. І він піддався.

Нічна пристрасть накрила їх тихою, лагідною хвилею. Аліса діяла дивно сміливо для свого тендітного вигляду: вона міцно обіймала його за шию, ховаючи обличчя в його плечі, коли почуття ставали занадто гострими. Макс відповідав їй тим самим — обережно, контролюючи кожен рух своїх сильних рук, щоб випадково не зачепити стілець біля дверей і не видати жодного зайвого звуку в глухій тиші «хрущовки».

Кожен їхній дотик був наче завойована територія свободи від Харона. Вони зливалися в одне ціле без слів, орієнтуючись лише на гаряче дихання та прискорений стукіт сердець. Максу це по-справжньому сподобалося. У цих палких, але водночас дивно ніжних обіймах дівчини в окулярах він уперше за довгий час повернув собі відчуття того, що він — просто живий хлопець, який має право на шматочок власного, земного щастя.

Коли все вщухло, Аліса затишно вмостилася головою на його грудях, тихо й задоволено сопучи. Макс обережно гладив її по плечах, дивлячись на тіні від каштанів на стелі. П'ять мільйонів гривень уже лежали на його рахунках, поруч засинала дівчина, яка віддала йому своє серце, а попереду чекав Зелений театр. Тепер у Макса було занадто багато причин, щоб повернутися звідти живим.