Протокол зближення

Перша ніч у тісній орендованій однокімнатній квартирі Макса перетворилася на справжнє випробування для його філософського спокою. Срібний кулон надійно відсікав будь-які сигнали Гільдії, роблячи це місце найбезпечнішим острівцем у місті, але всередині приміщення атмосфера була розпечена до межі.

Макс поступився єдиним розкладним диваном дівчатам, а собі облаштував спальне місце на кухні, кинувши кілька старих ковдр. Проте спати ніхто не збирався.

Аліса, яка вже трохи оговталася від жаху розплавлених моніторів, швидко освоїлася на новому місці. Величезне геймерське худі вона змінила на тонку домашню футболку, яка ледь сягала середини стегон, і почала фліртувати абсолютно відкрито. Її щиро, до глибини душі зацікавив цей загадковий, мовчазний хлопець, який виносив людей на руках і одним поглядом гасив містичні аномалії.

— Максиме, а тобі точно буде зручно на кухні? — солодко протягнула вона, сідаючи на край дивана й підперши підборіддя кулачками. Її круглі окуляри злегка з'їхали на ніс, а погляд великих очей був прикутий до його плечей. — Там же протяг із вікна... Диван великий, я можу посунутися. Я зовсім не кусаюся, чесно.

Яна, яка в цей момент заварювала на крихітній кухні заспокійливий чай, від цих слів ледь не розбила порцелянову чашку. Вона повернулася в кімнату, тримаючи дві кружки, і її карі очі палали такою відвертою люттю, що Аліса миттєво підібгала під себе ноги.

— Там чудова вентиляція, комп'ютерний генію, — холодно і вкрай ввічливо відрізала кураторка Гільдії, з гуркотом ставлячи чай на стіл. — А Старшому Інженеру потрібен здоровий хребет перед тим, як ми штурмуватимемо Зелений театр. Сядь рівно і не відволікай його від аналізу даних.

Аліса лише ображено надула губки й закотила очі, але щойно Яна відвернулася, дівчина в окулярах хитро підморгнула Максу і губами беззвучно прошепотіла: «Я все одно посунуся».

Макс сидів у кутку на кріслі, тримаючи в руках ноутбук, і лише тихо хмикав під ніс, намагаючись приховати посмішку. Його філософський прагматизм чудово зчитував цю невимушену жіночу дуель. Яна захищала свою територію з упевненістю досвідченого бійця, а Аліса йшла напролом, використовуючи всю свою дівочу чарівність. І це дивне, суто людське протистояння всередині його обшарпаної квартири наповнювало Макса неймовірним теплом. Воно нагадувало, що попри прокляття батька та цифрову імперію Харона, він усе ще живий. І навколо нього — живі люди, які готові йти за ним у саме пекло.

— Дівчата, брейк, — спокійно сказав Макс, підводячи голову від екрана, і обидві миттєво затихли, чекаючи на його слово. — Алісо, підключи свою залізну флешку до мого автономного порту. Поки ви з’ясовуєте, кому де спати, Харон намагається заблокувати свої рахунки. Нам потрібно витягнути з твого носія фінансовий код до того, як зійде сонце.