Заборонений вміст

Склад на Нижньому Валу зустрів Макса тишею й густим запахом старої тирси. Тут не було ні душі. Пакунок — довгастий короб, обмотаний цупкою мішковиною й скріплений сургучними печатками — лежав прямо посеред порожнього ангара під єдиним чистим променем місячного світла. На дотик він виявився занадто важким для своїх розмірів і чомусь дивно теплим.

Макс закинув його в рюкзак і вийшов на вулицю. Дорогою до причалу філософський прагматизм знову почав нашіптувати йому на вухо: «Ти тягнеш невідомо що й невідомо кому. А раптом там контрабанда? Або щось нелегальне? Ти маєш право знати, на що підписуєшся».

Він зупинив скутер у глухому провулку біля Дніпра. Серце калатало, коли пальці зривали першу сургучну печатку. Мішковина піддалася легко. Під нею виявилася стара скринька з темного дерева, прикрашена різьбленням у вигляді змій, що кусають власні хвости. Макс затамував подих і підняв кришку.

Всередині не було ні грошей, ні заборонених речовин. На чорній оксамитовій подушечці лежало велике людське серце. Але воно не було мертвим. Воно повільно, ритмічно пульсувало, а крізь прозорі стінки судин замість крові текло густе синє світло, що випромінювало слабке тепло. З кожним ударом цього серця Макс відчував, як у його власній грудині відгукується дивний, хворобливий свербіж.

Він із жахом захлопнув кришку. Тієї ж миті в кишені люто завібрував телефон. На екрані додатку «Charon. Delivery» вискочило системне сповіщення криваво-червоними літерами:

«Помилка доступу. Забули попередити: заглядати у пакунок СУВОРО ЗАБОРОНЕНО. Активовано протокол покарання за цікавість».

Макс не встиг навіть випустити смартфон з рук. Його тіло пронизав такий дикий, пекучий біль, наче через кожну вену одночасно пустили киплячу нафту. М'язи спини звело так різко й сильно, що хлопець із хрипом згинався навпіл, падаючи на холодний асфальт. Коліна притисло до грудей, пальці на руках викрутило під неприродними кутами, а горло заблокував спазм, не даючи видавити навіть крик. Щось невидиме й неймовірно важке навалилося зверху, ламаючи його волю й змушуючи судоми розривати тіло зсередини, поки таймер доставки невблаганно продовжував відраховувати хвилини.