Глава 7

                                                                            Глава сьома

               Гілфорд ( тридцять кілометрів від Лондону )

    Студенти доїхали до свого місця , де на них чекала практика .

• Ого . - сказав Хельгер . - Містечко невелике .
• А скільки тут живе народу . - запитав Маркус .
• Напевно близько ста тисяч . - відповів йому Чарлі .
• А я уявляв , що тут багато різних пам'яток . - сказав Омар .
• Так , Хельгере та решта . - сказав МакКровлен . - А зараз починається наша невеличка екскурсія , після якої одразу почнеться ваша практика .
• Ваше буде наступне завдання . - сказала Розмейгер . - Перед вами знаходиться різноманітна архітектура міста . Ви всі взяли олівці , і після екскурсії ми чекатимемо на ваші ескізи будь-яких об’єктів . Ми вже давно знаємо , що ви зможете зробити наброски будівель , природи , але не забувайте про скульптури . Майже на кожному куті кожної хатинки знаходяться різноманітні скульптурні рослинні орнаменти , а також скульптурні зображення різних відомих Англії персон , у цьому місті чи знайдете рельєфи відомих англійських діячів , а десь ще Боги стародавньої Греції . Ну а зараз професор Дальрау почне нашу екскурсію .
• Дякую , професорко Розмейгер . - сказав він , та екскурсія почалась . - Студенти , Хельгере, прошу зі мною.

    Вони почали гуляти по місту , на кожному русі перед студентами з’являлися нові різні скульптурні композиції . Куди б вони не дивились , усюди вони бачили орнаменти у різних стилях . Хельгер думав , якби ж у нього була така можливість переїхати та жити в такому містечку , де усюди його оточують витвори та шедеври скульптурного мистецтва . Професор Дальрау дозволив студентам доторкнутися до скульптур Зевса та Посейдона , але обережно , бо скульптури мали вже дуже великий вік , невідомо , хто може бути їх автором , але є ймовірність, що колись їх вперше знайшли на грецьких островах . Навіть Венера Мілоська , яка вже давно є експонатом Лувра .

• Зверни увагу , Хельгере . - сказав професор Дальрау та вказав на дуже старий Гілфордський собор . -  У сімнадцятому сторіччі відомий архієпископ на прізвище Еббот заснував тут, на цій землі , так званий госпіталь святої трійці , на честь якої і заснували після якого смерті однойменний собор . П’ятдесят років назад в самому центрі Гілфорда сталися ястрашніші теракти , які возглавила , ви навіть не повірите хто , тимчасова “Ірландська армія” . А чому тимчасова ? Та річ у тому , що ірландці багато століть боряться проти англічан за свою незалежність , а цими терактами ніяку свободу вони не отримали . Поліція спіймала співучасників цих терактів , їм дали прізвисько “Гілфордська четвірка” і їх на довічно посадили за грати .

        Тим часом на них дивилося то саме око  . І цим оком виявився той самий привид , який за ними слідкував і чекав , коли хтось з них увійде в замок та стане його новою жертвою .

• Ну а зараз , друзі , ми наближаємось до найстарішого Гілфордського замку . Вчені та експерти вже давно поставили його в десятку найстаріших архітектур Британії , де він займає друге місце .
• А яка будівля стоїть на першому ? - зацікавився Хельгер .
• Ну звісно Віндзорьский палац . Ну ось ми і прийшли . Ласкаво прошу до замку .
• Ого , який красивий . - сподобався він Маркусу . - Він зовсім не зруйнований , але йому вже дев’ятсот  років ?
• Так , звісно . Навіть столітня та Друга світова не змогли його знищити .
• Але що з ним за містика трапилася ? - запитав Хельгер .
• Я , якщо чесно , не можу згадати , двадцять років назад , коли я почав викладати у вас , в академії , я чув , як хтось розповідає людям , що цей замок належав  принцу Томасу , який в той ж день помер . Якась стара тітка розповідала якімсь людям про це на зупинці , вона наче хотіла предсказати майбутнє або вона просто хотіла розвести людей на гроші . Я це підслухав і вирішив передати моїм колегам , у яких була посада за мистецтвознавством. Але вони вже давно припинили цю дискусію , доводивши , що ніякої містики у цьому замку немає.