Глава 5

                                                     Глава п’ята

                          Сто років назад

                        Лондон . 1926 рік .

   В цей час коли усюди була Велика Депресія, яка на даний момент хвилювала особливо Америку . Лондон мав тоді теж не кращий вигляд . Але річ іде знову не про самий Лондон , а про одну із подій , яка теж відбулась в цьому ж самому місті , у цій ж самій точці . Було дванадцять годин темної ночі , коли у Гілфорді , біля замку , зупинились троє англійських солдатів . Двоє з них були були у зеленій військові формі , а третій  нагадував варту Букінгемського палацу , де в той час сидів на престолі його величність король Георг шостий . Саме він вже давно не цікавився своїми пращурами , йому не було відомо нічого , що трапилось вісімсот років назад . Ніхто взагалі досі не знав , що ж сталося таке  тоді у середньовіччі. Для Георга було тільки головне , що корона на його голові . Єдине , що міг відчути король , можливо , як їде потяг , а паровоз випускає свої велетенські клуби диму . Але палац мав високу відстань від тих пунктів , більше можна було почути , як їздять повозки або машини. Ну а тепер перейдемо до наших солдатів .

• Я не розумію . Чому ми тут опівночі ? - запитав один із солдатів .
• Наш командир наказав нам приїхати сюди , в Гілфорд , чекати на нього біля цього замку . - відповів інший .
• А ти чому не у формі ?
• Як це ? - запитав третій . - Це моя нова форма .
• Якщо тебе командир побачить в цьому , тобі гаплик . Де твоя військова форма ?
• Гаразд , скажу . Її вкрали . Ви бачили , яка зараз кримінальна епоха ?
• Її не вкрали , ти просто її загубив . А у нас повинні були початися якісь військові тренування .
• Я взагалі не розумію , нащо нас змусили прийти на тренування.
• Авжеж , ми ветерани Першої світової війни , нас давно пора нагородити медалями за відвагу та сміливість .
• Хто знає , чи може люди ще і Другу світову розпочнуть ?
• Тссс. - закрили йому рота . - Ану не підстрікати людей . Ми дивом пережили Першу світову . Хочеш ще терактів та  вбивств  ?
• Та заспокойтесь , приятелі , чи може ще щось бути страшніше за війни ?

•  І цьому “вартовому палаца” набридло чекати та він пішов в цей замок , пошукати всередині щось цікаве .

• Ого , дивіться , я щойно відкрив ворота , а там у приміщенні повний місяць світить .
• Обережно нічого там не чіпай .
• Та тут і нема чого чіпати . Що тут може бути ? Мертве тіло дракона ? Дракона , якого колись переміг принц красень , який потім одружився на своїй коханій принцесі .

•    Але тільки він дійшов до сходів , ворота раз і зачинилися .

• Господи . Відчини , відчини двері .
• Друзі , я застряг , ворота не відкриваються .

•    Шшшш…, Фффф….,Шшшш….,Фффф….

• Хто тут ?

•    І він почув теж саме шипіння , яке колись почула маленька дівчинка . І перед його очима з'явився привид принца Томаса .

• Я ж казав , є  ще щось страшніше за війни . Аааааа.
• Що там у тебе сталося ?
• Аааа , геть від мене . Геть від мене , я сказав . Хто ти ?
• Хто тебе тримає ?
• Сержант Лопстердт , майор Вальдеркус . Здравія бажаю . Полковник Бельферд . Що тут сталося ? Вибачте за запізнення.
• А де командир ?
• Зараз я за нього .
• Полковнику , молодший солдат Рікенс застряг у замку , треба врятувати його .
• Аааа, відчепись від мене .
• Боже , хто це там з ним ?
• Ми не знаємо , але це напевно якийсь ворог .
• Аааа, рятуйте . Він ділить мене .
• Треба взламати цю дверь . Раз , два , три .

•     Але ворота самі відкрились в результаті .

• Рікенсе , де Ви ? Рікенсе ?

•   Вони втрьох увійшли в замок , але Рікенса ніде не було .

• Не можу повірити , він зник . Але хто ж його міг вкрасти . Він бачив , що на нього хтось напав . Але хто це не міг бути .
• О, панове , здається , я знайшов його . Полковнику , тепер Вам точно кінець .
• Що таке ? Хааа . Рікенсе , це Ви ?
• Ні , це вже не він .

•    Перед військовими з’явився не реально страшенний об’єкт . Рікенс вже перетворився у пам’ятник .

• Це була Медуза Горгона ?