Прелюдія

- Ось беріть, жіночка, якраз ваш розмір!

Консультант з магазину білизни простягла мені злитий купальник, полум’яний, немов моя палаюча відпустка.

- Точно мій?

Дівчина прочитала цілу лекцію про принади матеріалу, про всі ці – тут втягне, тут наддасть об’єму, та запхала мене у кабінку.

- Ну як, - запитала вона через пару хвилин.

- Краса – страшна сила, - відповіла я словами Фаїни Раєвської.

Повернулась до дзеркала більш темним задом, радіючи, що на темному ніякий бруд не буде видно, і прийняла рішення – беру!

Тільки вдома я розгледіла, що темний та лускатий зад, то морда доісторичного ящура, який пихкає полум’ям через бік на живіт, і що на сідничці, це не етикетка, а його око, ну таке, помаранчеве та з вертикальною смужкою.

- А щоб ти заціпла! – у мене навіть настрій впав. Ну як, вибачте, мені, у шістдесят років з драконом на заду відпочивати? В п’ятизірковому готелі, в якому повно людей! Бархатний сезон і все таке інше. Обсміють з ніг до голови.

«Може вишити на оці щось?» - думала я, розуміючи, що ні повертати купальник, ні купувати інший – часу нема. Через п’ять годин виліт, а ще валіза не зібрана, та й до аеропорту треба за дві години  приїхати.

Порившись у шкатулці з різним швейним крамом, знайшла наліпку екзотичного метелика. Праска, рушник, і око дракона замінив дивний метелик. На водо непроникливість не перевіряла, тримається і добре.

Вже сидячи в літаку, потішалась над цією ситуацією. Все ж за все життя у мене купальника з драконом не було, ось цікаво, його лімітовано випустили для тих, хто обожнює фентезі? Чи це щось на кшталт, - а я так бачу, я творець?

- Дивина, та годі, - підвела підсумок, - зустрічай Туреччино, я лечу до тебе на крилах дракона.