Розділ 21.

Тереза.

— Я готова, — мелодійний голос вирвав Аркадія з важких роздумів. Магічні нитки навколо нього заколивались, реагуючи на зміну настрою.

— Ти прекрасна, — він не зводив погляду з дівчини, яка заплела волосся у косу та одягла світло-бежевий легкий лляний брючний костюм. Цей образ був настільки органічний для Терези, що робив її схожою на ельфійку з Долини Світанку. В його очах спалахнули теплі золотисті іскорки схвалення, наче зірки, що запалюються на вечірньому небі.

— Хотіла уточнити щодо сукні на завтра. Я маю лише випускне плаття з університету. Брати з собою? — вона принесла сукню на вішаку, що виблискувала дрібними камінцями. Золотисте плаття на бретелях та напівпрозора шаль зверху переливалися в світлі, наче зроблені з вечірньої зорі та місячного сяйва.

— Підійде, — мрійливим оксамитовим голосом промовив ельф, відчуваючи, як його магічна аура реагує на красу сукні. — Нам потрібно вирушати.

На порозі з'явилася Люба з дещо збентеженим виразом. Чомусь вона з острахом глянула на ельфа, інстинктивно відчуваючи потужну магічну присутність, що оточувала його невидимим коконом електричної напруги. Помітивши цю деталь, він повернувся до подруги:

— Чекай на нас у неділю опівдні.

Аркадій простягнув руку до Терези, і коли вона взяла її, навколо них почали кружляти срібні спіралі магії. Повітря задрижало, наче від спеки, і простір почав викривлятися. За кілька секунд їхній образ розвіявся золотавими іскорками, і артефакти перенесли їх крізь складки простору у його дім.

Тереза відчула легке запаморочення від телепортації — землетрус реальності, коли одна локація миттєво змінюється на іншу. Магічна енергія ще танцювала навколо них, поступово розсіюючись.

— Ходімо, кохана, я покажу тобі твою кімнату, — не відпускаючи її руки ельф провів її на третій поверх, узявши з її рук сукню. Його долоня була гаряча, майже пекуча, а пульс б'ється так швидко, що вона відчувала його крізь дотик.

Кімната була справжнім втіленням ельфійської вишуканості. М'які персикові стіни переливалися золотавими відтінками, наче ранкове сонце, що пробивається крізь пелюстки квітів. Стеля прикрашена тонкими золотими лініями, що нагадували гілки дерев, а в центрі висіла елегантна люстра з кришталевих квітів, що розсіювала тепле, медове світло.

Величезне ліжко з балдахіном займало центральне місце у кімнаті. Чотири стовпчики з резного дерева підтримували ніжний персиковий балдахін, прикрашений золотою вишивкою у вигляді лісових квітів. Постільна білизна була з найтоншого шовку кольору топленого молока з золотистою облямівкою. Подушки різних розмірів створювали каскад м'яких відтінків від персикового до золотого.

Біля великого вікна стояв елегантний столик з дзеркалом в золотій оправі, оточений тонкими свічками в кришталевих підсвічниках. Шафа з різьбленими дверцятами займала цілу стіну, а біля неї розташовувалася вишукана кушетка, оббита оксамитом персикового кольору.

На підлозі лежав розкішний килим із золотистими орнаментами, що нагадували переплетені лози. Повітря напоєне тонким ароматом жасмину та білих троянд, що росли в невеликих кашпо біля вікна.

— Сподіваюся, тобі подобається, — тихо промовив Аркадій, спостерігаючи за її реакцією. — Магія цієї кімнати налаштована на спокій та гармонію.

Повітря навколо неї завібрувало, ніби згустилося медом і п'янким ароматом квітів. Якась невидима хвиля прокотилася крізь кімнату, торкнувшись її шкіри м'яким дотиком шовкових пальців. Дівчина відчула, як думки стають в'язкими, наче патока, а реальність набуває химерних обрисів сну. Усе навколо здавалося надто яскравим і водночас розмитим, наче вона дивиться крізь воду або крізь сльози блаженства.

Від побаченого Терезі перехопило подих, серце забилося швидше, а вже за мить Аркадій стояв так близько, що вона відчувала тепло його тіла. Він обійняв її, і вона опинилася у полоні його губ. Поцілунок був солодкий, як мед, і гарячий, як літнє сонце, але водночас відчувався нереальним — ніби це траплялося не з нею, а з кимось іншим. Її тіло реагувало палким вогнем, але розум плив десь збоку, спостерігаючи за всім як сторонній глядач у театрі.

Поцілунок став перетікати у щось більше, а обійми були відвертішими, наповненими пристрасним жаром. Коли чоловік усвідомив, що дівчина ще не готова до близькості, він відсторонився. Тереза намагалася зосередитися, але в глибині свідомості щось шепотіло про дивну тривогу, наче у підсвідомість намагалися прокрастися іскорки розуму. Проте це попередження здавалося далеким і неважливим, як відлуння в глибокій печері.

— Цей вечір лише для нас, кохана. Я покажу тобі свої справжні почуття, — у його очах заграв легкий вогник пристрасті. Це і збуджувало, розпалюючи жар у животі, і одночасно насторожувало дівчину, але насторога тонула в солодкому туману, що огортав її розум шовковими нитками.

— А діти? — Тереза шукала можливості зробити крок назад, але слова вилітали з її губ наче самі собою, без справжнього бажання чинити опір, голос звучав чужим й далеким.

— У батьків. Сьогодні вечір лише для нас.

Відчувши, що дівчина ще в напрузі, Аркадій турботливо обійняв її і прошепотів на вушко. Його дихання було теплим, як літній вітерець, але Тереза відчувала його наче крізь завісу:

— Я хочу, щоб тобі було добре і комфортно. І я знаю один засіб, що знімає напругу, — він потягнув її до інших дверей, його рука була гаряча і владна.

Вони опинилися у ванній. Тобто у величезній ванній, де за помахом руки почала наповнюватися водою, що парувала й переливалася в м'якому світлі. Тереза спостерігала за всім як заворожена, не в змозі осмислити все, що відбувається. Десь у глибині душі вона розуміла, що це неправильно, що магія впливає на неї, але ця думка була наче за товстим склом — видна, але недосяжна. Тим часом ельф додав якогось шампуню, і у ванній заграли бульбашки, переливаючись всіма кольорами веселки.

— Ніколи не була у джакузі, — ельф розстібав ґудзики блузи, стоячи позаду. Його п'янкий аромат заворожував, наче екзотичні квіти в нічному саду, і кожен поцілунок будив у ній щось прадавнє, природне... але водночас чуже, наче це відбувалося з кимось іншим у далекому сні.