Стан справ на Землі

Розділ 26. 
Стан справ на Землі. 
А тим часом на Землі поступово розгорялася третя за рахунком світова війна.  Росія, постійно ставлячи в пріоритет над усім іншим свої імперські амбіції в дрібних вторгненнях на сусідів, усе ж таки зважилася на відкриту війну з Україною, прикриваючи її надуманими цілями та гаслами.  
І ось — ця війна, з перемінним успіхом, триває вже п’ятий  рік. В ній уже опосередковано беруть участь практично всі держави та союзи на планеті.  
Усе відбувається майже так само, як свого часу на Марсі. І до прямого використання накопиченої на Землі ядерної зброї залишається лише один крок. Росія, розуміючи, що в цю війну вкладено колосальні кошти та втрачено мільйони людей, ніяк не може зупинитися. Для її уряду ця зупинка означає втрату обличчя, від якої не вдасться відмитися довгі роки. А Україну підтримує світова більшість, вливаючи в цю війну накопичені за десятиліття відносного миру запаси озброєння.  
Але й Росію не залишають її вже нечисленні, проте все ще союзники. Вона теж має підтримку, хоча та слабшає з кожним днем. І тоді лідер Росії наважується на той крок, після якого до точки неповернення залишається лише мить. Він серйозно розглядає удар по так і не підкореній Україні ядерною зброєю, вигадавши для цього виправдання у вигляді чергової сенсаційної новини. — Мовляв, Україні, яка свого часу обміняла свій ядерний потенціал на уявні гарантії безпеки, союзники знову хочуть передати невелику частину ядерних ракет.  
Нібито для захисту.  
Але немає гарантії, що лідер України не використає їх для удару по останніх, ще діючих підприємствах Росії.  А ми не можемо залишити такий крок без відповідної, адекватної реакції. Більше того, ми маємо право провести й превентивні заходи.  Говорив президент держави-агресора на засіданні державної думи.  
Крім того, з огляду на те, що ситуація на фронті поступово почала змінюватися на користь України, до першого ядерного удару, можливо, залишалися лічені дні. Окрім цього глобального конфлікту, існували й інші війни: у Сполучених Штатів Америки розпочалася війна з арабськими країнами. Нібито для того, щоб не допустити поширення тієї ж ядерної зброї. А насправді — з метою підпорядкувати собі основні потоки нафти та газу.  
Адже той, хто володіє енергоресурсами, фактично володіє світом. Представники США перед початком військової операції заявляли, що Іран — один із союзників Росії — за крок до створення ядерної бомби. І вони не можуть цього допустити.  
У цю нову війну поступово було втягнуто більшість арабських держав та Ізраїль. Далі  ситуація все більше загострювалася. І ось вже європейські держави поступово втягуються в цю війну.  
Через припинення потоку нафти й газу з Близького Сходу економіка більшої частини світу тріщить по швах. А фанатичний уряд Ірану у відчайдушному пориві запускає все нові дрони та ракети по всіх сусідах, навмисно втягуючи їх у цей конфлікт.  
І ця грізна зброя відчаю долітає навіть до ще поки що спокійної Європи.  
Так само і Північна Корея, ще один союзник Росії, вже була за одну хвилину від війни з Тайванем. Але тут уже переважали суто загарбницькі мотиви.  
Загалом відносний мир  тримався на волосині. І найменший перекіс у цьому хиткому становищі цілком міг призвести до катастрофи.  
Розуміючи це, Елітери вже почали замислюватися над приведенням Марса до придатного для життя стану, щоб знову заселити його залишками, тепер уже земної цивілізації.  
Ладомир Силович Романов був категорично проти цього кроку, розуміючи, яких колосальних зусиль це потребує. Однак Рада Зірок цього разу до його думки не прислухалася, наводячи дедалі переконливіші аргументи про те, що на Землі наближається чергове инферно.  
Голова ради, Юліас Рох, у світлі останніх земних подій  дуже сумнівався, що відправлений на Землю зі спеціальною місією Владислав Воронов зможе виправити ситуацію, хоча в душі все ж сподівався на це.  
А Романов, попри все, робив ставку на Воронова, який перебував на Землі в образі Ісуса Христа, і як ініціатор цієї місії переконав голову ради зачекати ще кілька років. Чи до явних передумов самознищення земної цивілізації. 
— Я дуже сподіваюся на застосування Вороновим нестандартних дій та засобів, заснованих на релігійних уявленнях землян. Плюс надані йому особливі повноваження, — говорив він із трибуни Ради.  
— Тому прошу дати час, щоб ми могли зрозуміти, чи матиме цей захід успіх. Я розумію, що ми ризикуємо втратити частину людства. Але водночас в нас вже готова одна планета в зоряній системі Сиріуса. Наскільки вам відомо, цивілізація людей, що живуть там, теж на межі самознищення. Тому, якщо вони протримаються довше за землян, тих можна буде переселити на Гумору. А цесфіян згодом — на Марс. І в тих, і в інших є шанс. Хоча, на мою думку, цивілізацію землян ще можна врятувати.  
Ладомир Силович Романов дуже сподівався, що йому таки вдасться запобігти катастрофі, яка насувається на Землю. Надто вже не хотілося вирощувати з нуля нову цивілізацію, поховавши всі досягнення попередньої. Тим більше такої перспективної. Він вмовив на це раду Зірок, як на черговий єксперемент. Взявши на себе колосальну відповідальність. 
- Я закінчу своє життя, якщо щось піде не так. Казав він.  
- Але якщо вдасться врятувати Землю, це буде найбільшим досягненням у моїй діяльності.   
Шанси на виживання у землян усе ще були, хоча природні ресурси планети практично вичерпані, а її атмосфера критично забруднена.  
А те, що залишилося, у останній час, гігантськими темпами знищувалося у вогні поточних воєн, ще більше отруюючи повітря та ґрунт продуктами згоряння.  
А ще, позитивним моментом, було те, що земляни поступово, попри шалений опір з боку тих, хто заробляв на нафті,  та інших копалинах, повільно, але впевнено розвивали альтернативні джерела енергії. Вже використовуючи такі невичерпні ресурси, як сонце, вода, вітер.  
Багато хто на Землі також розумів, чим можуть завершитися численні конфлікти, і з напруженням очікував розв’язки. 
А ще Ладомир Силович, робив ставку на використання машини часу. Завдяки їй можливо було виправити деякі помилки.