Глава 39

Потік Оліних думок про таємничу незнайомку перервав Діма. Він переодягнувся в чорний діловий костюм, в руці тримав дипломат.

- Вибач, затримався. Довелося переробити звіт, без нього весь робочий процес компанії застопорився б. - Вільною рукою Діма обійняв дівчину і поцілував в губи. - Ти тремтиш, що з тобою? Погано себе почуваєш?

- Ні, зі мною все гаразд. - Оля видавила посмішку, яка вийшла якоюсь змученою. Щоб не викликати зайве занепокоєння у нареченого, вирішила направити тему в потрібне русло. - Досить стояти, пора їхати, невідкладні справи чекають. Забув? Без твоєї участі не обійтися, і, якщо не поквапимося, то на підприємстві трапиться неприємність. Тоді ти не зможеш зі спокійною душею зводити мене в кафе і пригостити чимось смачненьким.

- Абсолютно права. - Розсміявся Діма і поспішив відчинити дверцята машини перед Олею. - Сідай, не смію більше відхилятися від наміченого графіка.

- Фух, вдалося Дімі забити баки. - Подумала Оля, зручно влаштовуючись на переднє пасажирське сидіння і пристібаючись ременем безпеки. - Не розповім йому про ту дамі в хустці. Та й що сказати можна? Дорогий, мені недавно приснилася якась неадекватна жінка, а потім ще одну дивну особу помітила біля твого будинку. Ти не пригадаєш, хто зазвичай бродить біля твоїх воріт? Ха-ха. Маячня. З подібними питаннями пряма дорога не в ЗАГС, а в психлікарню. Замість того, щоб замислюватися про весілля, страждаю від манії переслідування. Так, спокійно! Сон приснився, ось і розігралася уява. Є справи важливіші, тому відставити паніку!

- Ми приїхали. Постараюся на цей раз не затримуватися. - Відгукнувся Діма, перед виходом з автомобіля перевіривши наявність необхідних документів. - Не сумуй. Скоро вже будемо сидіти в кафе і насолоджуватися товариством один одного.

Оля посміхнулася, спостерігаючи як вiддаляється фігура нареченого.

«Зовсiм скоро…». Вони не тільки повечеряють в кафешці, але й стануть чоловіком і дружиною. Цiкаво, під час церемонії та злісна рудоволоса фурія хоч не вискочить звідки-небудь?

Як би не хотілося, але думки поверталися до незнайомки. Чи про неї говорила Еліна? Точно! Адже журналістка добре знає Світлану – колишню дівчину Дiми. За описом можливо було б встановити особу дами. Проблема в тому, що під час останньої зустрічі Еліна не залишила візитку. На той момент Олі контакти журналістки були ні до чого, а у Діми просити номер безглуздя. Знову замкнуте коло.

Що ж робити? Так і доведеться мучитися здогадками. Хоча…

- Нехай руда бестія знову присниться, продиктує координати, а я запишу. По-моєму, геніально. - Пирхнула Оля. - Гаразд, жарти-жартами, а балончик для самозахисту наступного разу прихопити не завадить.

Діма дотримав слова і з'явився значно швидше, ніж раніше.

- Все, я вільний і готовий повністю віддати всього себе в твоє розпорядження. - Посміхнувся Діма, сівши на водійське сидіння. - Правда, доведеться в костюмі їхати. Вже не буду заїжджати додому переодягатися, оскільки і так стільки часу втрачено. Хотів виглядати як звичайна людина, не вийшло.

- Нічого страшного. В будь-якому одязі ти мені подобаєшся. Я не загострюю на цьому увагу. Головне, що ти зі мною. Більше ніщо не завадить нам бути разом. - Оля теплою посмішкою підбадьорила Діму, і, простягнувши руку ніжно провела по його щоці. - Ну, що, мій бізнесмен, відвезеш у світ різноманітних солодощів? Жах, як зголодніла.

- Знала б, який голод зачаївся всередині мене. - Весело хмикнув Діма, встигнувши перехопити Оліну руку в той момент, коли вона її прибирала. - Ти завжди виглядаєш апетитно. Сьогодні не виняток. Чи зможу я ще стримуватися, щоб не показати наскільки ти бажана. Як думаєш?

У Олі перехопило подих від слів Діми. Серце дівчини затріпотіло в солодкому передчутті. Чоловік продовжував утримувати її за долоньку, яку пестив круговими рухами пальців. Кілька миттєвостей він дивився в очі, а в наступну мить притягнув до себе і накрив дівочі уста своїми.