Глава 31

Оля не знала скільки часу пройшло з тих пір, як Діма уклав її в обійми. Але дівчині не хотілося, щоб це чарівне мить зникло.

Вона раніше цілувалася з іншими кавалерами, яких можна по пальцях однієї руки перерахувати, зате нічого особливого подібні дотику в пам'яті не залишили. Хлопці діяли дуже невпевнено, а у Олі не було достатньо досвіду, щоб допомогти їм і направити в правильне русло.

Весь процес поцілунку дівчина раніше вважала безглуздим, оскільки доводилося відчувати на собі лише нав'язливий тиск чужих губ до своїх. При цьому це дійство супроводжувалося великою кількістю ... бррр... навіть неприємно згадувати. Загалом, складалося враження, ніби тебе намагається обслюнявить ... песик? Хай пробачать Оліни залицяльники таке порівняння. Хоча вона не винна, що її шанувальники не вміли цілуватися. Тепер-тобто з чим порівняти. Принаймні, нічого відторгаючого не відбувалося. У тому числі, і слинявого потоку.

Оля намагалася вловити кожну емоцію і Діми, і свою власну. Ось він тісніше притулився до неї, намагаючись немов розчинитися-стати одним цілим. Його обійми стають міцнішими, дівчині здається, що ще трохи і з її легких повністю зникне повітря. Хоча, коли вона немов знаходиться на останньому подиху, Діма поцілунками повертає їй такий необхідний кисень. Оля тягнулася до чоловіка, ніби тільки він здатний подарувати цілющу енергію.

Діма відчував, як дівчина в його обіймах, відгукується на ласку. Вона боязко, поки що невпевнено, відповідає на поцілунки.

Спочатку Оля лише тихенько зітхала, але в якийсь момент не змогла стриматися і з її вуст вирвався короткий, ледь чутний стогін. Незрозуміло, чи то сам звук, то таке явне прояв насолоди, змусило дівчину різко розкрити очі. Вона спробувала відсторонитися від чоловіка, але її слабкий опір було придушено його майстерною любовною грою.

Діма підняв праву руку і, взявши легенько Олю за потилицю, притримав голову, не даючи вирватися з солодкого полону. Лівою рукою чоловік ніжно провів уздовж спини дівчини, тим самим заспокоюючи. Дії Діми здобули успіх, Оля повільно закрила очі і розслабилася.

Раптом Оля знову видала звук, правда, на цей раз це був смішок. Спершу чоловік подумав, що йому почулося. Але ні. Незабаром регіт повторився. Ну, вже таке Діма не міг проігнорувати. Він неохоче перервав поцілунок і сам відсторонився від дівчини. Відкривши очі, наречений здивовано поглянув на наречену. Вона ж, не розкриваючи своїх ясних очей, продовжувала переривчасто хихикати. Діма підкинув брову, абсолютно не розуміючи, що в його діях так розсмішило Олю.

-Вибачити. - Дівчина нарешті глянула на чоловіка, переставши похихикувати. Тим часом тепер просто весело посміхалася. - Твоя борода. Ти засліпив мене нею. Довго терпіла, але сміх так і рвався назовні з мене.

Діма опустив погляд і насупився. На підборідді Олі проступали відмітини, що залишилися від його необережних дотиків. Чоловік підняв руку і акуратно провів вказівним пальцем по блідо-червоних цятках. У пориві пристрасті Діма зовсім не подумав про те наскільки може бути чутлива дівоча шкіра.

- Це ти вибач. Подряпав тебе. - Він готовий був самого себе розтерзати за допущену необережність. - Ось дурень. Перестав контролювати нахлинули емоції, і тепер такий результат.

- Да ладно тебе. Я впевнена, нічого страшного не сталося. - Тепер Оля намагалася заспокоїти Діму, що стояв з серйозним виразом обличчя. Ніби від невеликих подряпин у дівчини відпаде голова.

Оля вислизнула з обіймів нареченого і попрямувала в бік поруч стоїть дзеркала, яке запримітила відразу, як тільки входила з мамою в зал. Як інакше? Треба ж було в сотий раз поглянути на себе і перевірити, що вона в цьому вбранні виглядає ідеально. А тут дзеркало велике в кімнаті, як не можна ДО РЕЧІ.

- Подумаєш зовсім трошки... - Оля перервалася, наблизивши майже впритул обличчя до дзеркальної поверхні. - Який кошмар! Повірити не можу, що тепер буду ходити ось так...! Мій добірок весь подряпаний!

- Я, правда, не хотів заподіяти тобі неприємність. Мені дуже ж... - Діма, вставши поруч з Олею, спробував ще раз вибачитися, але знову пролунав сміх дівчини, обірвав на півслові.

-Пійматися. - З посмішкою Оля повернулася до Дімі, підійшла до нього ближче і обійняла за шию. - Складно було дивитися, як ти хмуришся, і жодного разу не пожартувати. Ніякої проблеми немає. Як то кажуть, до весілля заживе. Да?

-Неодмінно. - Посміхнувся Діма, прийнявши більш розслаблену позу. - У мене є кілька ефективних методів по загоєнню ранок. Або буду заціловувати тебе, поки не зійдуть подряпини, або можемо прикласти подорожник. Що скажеш?

- Ні вже, другим способом не відбудешся. - Хитро примружилася Оля, підтягуючи до себе Діму за шию. - Ти мені тепер повинен мноооого поцілунків. Інакше процес одужання сповільниться. Точно.

- Я, звичайно, радий зацілувати тебе всю, але не зараз. - Добродушно засміявся Діма, відобразивши легкий поцілунок на підборідді нареченої. - Все-таки я б вважав за краще позбутися цієї штуки. - Промовив Чоловік, доторкаючись до своєї бороди. - Вона мені і справді набридла за стільки років. Якщо перестану ходити в барбершоп, то стану походити на Діда Мороза. Залишиться лише обзавестися великим мішком для подарунків.

- Чесно кажучи, я сама вважала тебе старим. - З винною посмішкою промовила Оля. - Правда, у своїх переконаннях змушена була засумніватися, коли вперше побачила тебе без сорочки в селі. Ти в подібному неналежному вигляді походжав по двору Маринки. - Дівчина жартівливо шльопнула Діму по плечу. - Як згадаю, що вона вішалася на тебе, злість бере.

- А я-то тут причому? - Заусміхався Діма. - Не я ж її вішав на себе. - Він притягнув Олю і обійняв за талію. - А що стосується неналежного вигляду, то у тебе ще з'явиться можливість на власні очі його споглядати.

- Досить бентежити мене. - Награно хмикнула Оля, а потім притулила голову до того місця, де було чутно розмірене биття серця. У Диміних обіймах так спокійно. - Подумати тільки, тобі 37 років. Я ж вважала, що тобі... набагато більше. - І трохи помовчавши, додала. - Як думаєш, Марина відразу зрозуміла, що ніякий ти не дідусь?