Глава 22

Дмитро довіз Олю до батьківського дому. Дівчина не поспішала виходити з машини, внутрішньо збираючись з духом. Поруч сидить чоловік помітив занепокоєння своєї нареченої, він простягнув руку і стиснув її долоньку. Оля подивилася на Дмитра і вдячно посміхнулася, відчувши підтримку.

- Давай я дістану твої речі з заднього сидіння. - Звернувся він до дівчини.

Поки він забирав пакет, Оля вийшла з машини, не ставши чекати допомоги. Вона повернулася, щоб взяти речі у підійшов до неї Дмитра. Але він не переділа їх їй, а лише обернувся до закритої машини, потім включив сигналізацію.

- Я хочу зустрітися з Анатолієм Павловичем. - Дмитро взяв за руку Олю і повів вперед, що чимало здивувало її. Що він хоче сказати батькові? - Не хвилюйся, все буде добре. Ми поговоримо з ним не тільки про справи, а й про нас з тобою.

- Дім, ти думаєш варто прямо відразу говорити про наших з тобою відносинах? - Здавалося, не вистачало повітря в легенях. Дівчину сковував страх перед Батьком. Виникало бажання просто розвернутися і втекти, куди очі дивляться. Але пізно відступати, раз вона вже опинилася поруч з будинком. - Батьки навряд чи змирилися з моєю втечею. Батько хоч і розмовляв зі мною по телефону спокійно, але я уявляю, що творилося у нього всередині.

- Горобчик, тобі потрібно вчитися ставати орлицею. У житті будеш стикатися з багатьма складними ситуаціями. Не вийде весь час тікати від проблем. - Дмитро кивнув охоронцям, що стояли біля воріт. Ті, побачивши його і дочку господаря, без проблем пропустили їх. - Звичайно, я хочу постійно перебувати поруч. На жаль, не завжди вдасться це здійснювати, але постараюся зробити все, що в моїх силах.

Оля кивнула Дмитру, потім підняла підборіддя. Що ж, він правий! Пора зустрітися з власними страхами лицем до лиця. Вірніше, подивитися в очі батькові, який напевно почне виблискувати блискавками, як Зевс, що проїжджає по небу на своїй колісниці.

Дмитро передав пакет з олійними речами дівчині-покоївці, що пробігає повз. Після чого він разом зі своєю нареченою відправився в бік однієї знайомої «недоторканної кімнати».

Анатолій Павлович, як завжди, закрився у своєму кабінеті. Він рідко кого пускав у приміщення, коли займався справами. Тільки дуже важливі питання могли стати перепусткою в кабінет батька. Ну, приїзд дочки з майбутнім чоловіком-це чи не вагома підстава не злитися на них, вторглися в святая святих?

Оля постукала в двері кабінету, потім просто відкрила її. Раптом тато не почув би? Так і стояли б з Дімою в коридорі, що більш ймовірно.

- Пап, Добрий день. Ось і я, приїхала від тітки. Вона Привіт передає. - Посміхнулася Оля, переступивши поріг. Вона все ще утримувала руку Дмитра, немов боялася відпустити чоловіка.

-Здрастуй. Олені я потім сам подзвоню і поспілкуюся з нею. А ти я бачу, зробила правильний вибір. - Відірвавшись від документів, промовив батько. Його погляд спочатку не віщував нічого хорошого, але коли він подивився на з'єднані руки Олі і Дмитра, то тут же пом'якшився. - Що ж, я радий твоєму поверненню, дочко. Більш того, задоволений твоєю розважливістю, адже Діма стане для тебе хорошим чоловіком.

- Ну, ось. Я знову вдома. - Пронеслося в голові Олі. - Знову мені не дають і рота розкрити.

- Пап, почекай. Я ж толком нічого не сказала. - Оля випустила руку Дмитра зі своєї і підійшла до батька, що сидів за столом. - Невже ти не хочеш знати, як ми з Дімою познайомилися? Як проводили разом час? Про що розмовляли?

- Для чого мені ще раз чути теж саме? - Здивовано підкинув брову Анатолій Павлович. - Думаєш, я перебував у невіданні того, чим займається моя дочка? Діма мені все вже розповів. Ми з ним зустрічалися, щоб обговорити справи, заодно обговорювали ваші з ним особисті відносини.

-Зрозуміло. Значить, тобі немає діла, що я скажу. - Обурилася Оля, стискаючи кулачки. - Ти, напевно, встиг вже обміркувати, де і коли весілля організувати? Все сам і без моєї участі. Може бути тоді і вийдеш заміж за Діму? Навіщо тобі я?

Анатолій Павлович сторопів від такої зухвалості дочки настільки, що навіть не зміг підібрати слів.

Дмитро зрозумів, що назріває серйозний конфлікт між батьком і дочкою. Він зробив кілька кроків вперед, взяв Олю за руку і поставив собі за спину. Чоловік хотів захистити дівчину від гніву її батька, тому зібрався прийняти можливі випади Анатолія Павловича на себе.

- Перш, ніж ми з Олею прийдемо до остаточного рішення, потрібно, щоб вона ознайомилася з умовами контракту. - Упевнено промовив Дмитро, зустрічаючи незадоволений погляд Анатолія Павловича. - Думаю, це буде правильно.

Батько Олі переводив погляд з Дмитра на дочку і назад, намагаючись оцінити ситуацію. Чи варто наполегливо, поторапливать цю парочку? Адже на кону стоїть не тільки бізнес, а набагато більше. Ні, тиснути поки що не треба. Можна все зіпсувати, і доведеться починати спочатку. Що ж, слід відступити. На час.

-Ладно. Я викличу Віктора Степановича, нехай ще раз покаже моїй дочці необхідні папірці. Сподіваюся, потім ніяких проблем не виникне. - Махнув рукою літній чоловік. - Давай, Дим, тепер вирішувати наші з тобою питання. Діловий.

Дмитро кивнув, повернувся до Олі і пообіцяв пізніше до неї зайти. Цікаво, чи стане він ще щось говорити її батькові з приводу передбачуваного шлюбу?

Дівчина не стала затримуватися в кабінеті батька, кинулася в кімнату батьків. Їй потрібно поговорити з мамою. Хочеться дізнатися, як вона ставиться до всієї цієї історії із заміжжям. Можливо, матуся зможе дати слушну пораду, як вести себе далі в ситуації, що склалася.