Розділ 16. У повню на березі Дніпра...

Її права рука, ще мить тому стискаючи пальці Сергія, тепер спліталася з його лівою долонею, її власні пальці несвідомо досліджували тепло його шкіри, нервово гладили тильний бік його руки. Його права долоня, ніжна, але відчутна, покоїлася на її щоці, великий палець ритмічно погладжував ніжну шкіру під її оком, а вказівний легко занурювався в м'якість скроні. Її ліва рука, обійнявши його шию, відчувала не лише тепло його тіла, а й пульсацію вени під тонкою шкірою, що відлунювала у її власних пальцях, немов таємний ритм двох сердець, що б'ються в унісон. Їхні уста, щойно роз’єднавшись після тривалого, обпалюючого цілунку, вже знову шукали одне одного, їхні дихання перепліталися в гарячому та важкому танку. Холодно-біляве волосся Ярини, ніби розлите місячне срібло, спадало водоспадом на її бліду, майже прозору в місячному сяйві, літню сукенку, що облягала кожен вигин її тендітного тіла.
Її уста, що ще мить тому були тремтячими та невпевненими, тепер наполегливо, майже відчайдушно впивалися в його губи. Це було не просто поцілунок – це було жадібне, всепоглинаюче прагнення напитися після тривалої, виснажливої спраги, від якої пересохло все в її єстві. Її язик, ніби дослідник, що відкриває нові землі, боязко торкався його язика, спочатку несміливо, потім все сміливіше, викликаючи хвилю тепла, що народжувалася десь глибоко всередині і розливалася по всьому тілу, до самих кінчиків пальців. Вони цілувалися так пристрасно, так глибоко, так забуваючи про світ навколо, що на мить забули, як дихати. Легені горіли, мозок кричав про брак кисню, але вони не могли зупинитися. Роз'єднавшись, вони важко, судомно дихали, повітря вривалося в їхні легені з жадібністю. Вони вдихали аромат шкіри одне одного, вдихали солоний присмак пляжу, видихали власний жар, що вже охопив кожну клітину їхніх тіл. Їхні очі, зустрічаючись у сріблястому сяйві повні, горіли. Сергій побачив дещо навіжений блиск у смарагдово-зелених очах галичанки – іскорки рішучості, що межувала з відчаєм, голодного бажання і прагнення чогось нового, що мало б стерти старе. І цей блиск, ця майже безумна жага, розпалила його власну пристрасть. З новою, ще сильнішою жагою, що спалахнула в ньому, він почав цілувати все її обличчя: вологий лоб, високі вилиці, тремтячі повіки, кінчик носа, а потім, відчуваючи її прискорене дихання, спустився нижче, до довгої лебединої шиї. Він припадав устами до її пульсуючої жилки, до маленької, майже непомітної родимки біля правого вушка, його поцілунки були ніжними, але наполегливими. Дівчина аж застогнала, глибоко, з самої глибини її єства, і замуркотіла від незнаної дотепер ніжності, від якої кожен м'яз у тілі розслаблявся, а по шкірі розсипалися сотні мурашок, що бігли невидимими доріжками. Відчуття було донині не знайоме. Це було щось настільки нове, настільки обволікаюче, що омивало її свідомість хвилями незрозумілого блаженства, витісняючи будь-які залишки болю, будь-які тіні минулого.
Він почав шептати їй на вухо, його голос був низьким, хрипким, сповненим пристрасті та захоплення, що народжувалося прямо зараз, у цю мить. Кожне слово, кожен звук вібрував у її єстві, викликаючи ще сильніше тремтіння по всьому тілу. Його пальці, легкі та чутливі, наче пір'їнки, ковзали по її спині, торкаючись лише кінчиками, викликаючи цілий вибух мурашок, що розсипалися невидимими доріжками від потилиці до попереку, від плечей до стегон. Сукенка Яри, хоч і елегантна, але з провокаційно глибоким вирізом майже на всю спину, дарувала Сергію "маленьке віконце" до її голої шкіри, дозволяючи вільно досліджувати її тендітну, ніжну поверхню. Його пальці, наче випадково, але з цілеспрямованим наміром, торкнулися крихкого ґудзика на її шиї, що тримав тканину, і вправним, майже непомітним рухом розстібнули його. Тканина плавно, мов вода, спала, відкриваючи верхню частину її спини, її тендітні лопатки, ніжні вигини хребта, дозволяючи його устам безперешкодно пестити ніжні плечі, а потім спускатися вздовж витонченої лінії ключиць, залишаючи за собою вологі гарячі сліди, що обпікали шкіру.

Він нашіптував їй вірші, гіпнотизуючи Яру своїм м'яким та солодким баритоном:

У повню на березі Дніпра він дивився на неї закоханими очима,
Доки вона танцювала з неприборканими хвилями.
Він міг би заприсягтися, що вона така у світі одна лиш. Єдина,
Хто змогла полонити його, користуючись двома-трьома митями.
У повню на березі Дніпра він вперше побачив в ній щось більше,
Ніж просто якусь пересічну знайому, з котрою інколи бачився –
Віднедавна вона почала бути для нього кимось абсолютно іншою,
А ким? Та він, якщо чесно, і сам волів би про се дізнатися.
У повню на березі Дніпра він нарешті зрозумів, що вона – мрія.
Вона стала мрією, метою... Сенсом його безглуздого існування.
Вона стала тією, з ким були пов’язані і думки його, і незначні дії.
Вона стала єдиним і найбільш непереборним його бажанням.
У повню на березі Дніпра він нарешті сказав їй про свої почуття.
Вона ж лишень продовжила грати із хвилями і танцювати у воді –
Її танець у сяйві місяця став його спокутою і щирим каяттям,
Адже на тій набережній вони були зовсім одні.

Почувши фінальні рядки, Ярина відчула, як її серце забилося ще швидше, а внизу живота розлилося гаряче тепло. Вона відповіла муркотливим голосом, що лунав з глибин її єства, наповнений ніжністю та новою, нестримною жагою: 

— Одні, кажеш?
І, не чекаючи відповіді, не даючи Сергію й шансу вимовити ще хоч слово, вона зібрала всю силу, всю рішучість, що накопичилася в ній за цю ніч, за останні півроку її болісного існування. Вона, припіднявшись, ніби керуючись невидимою силою, сіла на Сергієві стегна зверху, немов наїзниця, що осідлала жеребця і планує скакати в незвідану далечінь галопом, поринаючи у вир власних бажань. Її бліда сукня, звільнена розстебнутим ґудзиком, легко спала до талії, оголюючи мініатюрні, але збіса красиві перса, що високо піднялися, реагуючи на дотики холодного нічного повітря і його гаряче дихання. Сосочки затверділи, виступаючи назустріч, немов запрошуючи до дотику. Вони знову злилися в хтивому цілунку, ще більш глибокому, ніж попередні. Ярина відчувала його міцні ноги під собою, його гаряче, напружене тіло, що горіло від бажання. Сергій, реагуючи на її сміливий, пристрасний жест, поклав одну руку на її тонку талію, відчуваючи кожен вигин її тіла, а другою міцно, але ніжно притримував її сідниці, притискаючи її ще ближче до себе, відчуваючи її тепло та м'якість. Вона ж обійняла його за шию, її пальці запустилися в його м'яке, густе волосся, смикаючи його від збудження. Вони цілувалися, доки в легенях не закінчувався кисень, доки голови не йшли обертом від нестачі повітря та надлишку почуттів, доки свідомість не починала плисти, неначе уві сні. Коли дихання ставало зовсім нестерпним, вони розривали поцілунок на мить, жадібно вдихали повітря, а потім знову поверталися до цієї хтивої гри губ, язиків, смаків, від якої мліло все тіло.
Рука Сергія, що пестила її талію, спустилася нижче, до його ременя на джинсах. Його пальці, вправні та впевнені, з легкістю розстебнули його, звільняючи його "прутня" з полону тканини, готуючи його для дечого більшого, для нового етапу цього "перекриття шраму", до якого Ярина так відчайдушно прагнула. Ярина, що відчула його рух, на мить застигла, її тіло пронизав різкий, гострий електричний розряд, холодний і болісний, як відгомін того спотвореного акту, що ще жив у її найглибших спогадах, як фантомний біль давно загоєної рани, що раптом озивається. Але ця реакція минула так само раптово, як і з'явилася. Прийшло глибоке, заспокійливе усвідомлення: зараз все буде не так, як тоді. Це буде її воля, її контроль, її зцілення. Вона вірила в це, вона відчувала це всією своєю сутністю.
Вільною ж рукою (правою) Сергій обережно припідняв сідниці Ярини, даючи їй більше простору, відчуваючи м'якість її шкіри під пальцями. Лівою тим часом він, не втрачаючи контакту очима, дивлячись прямо в її смарагдові зіниці, одним вправним рухом одягнув "захист" на звільнений з полону джинсів "прутень", який вже налився кров'ю, пульсуючи від бажання, твердий і гарячий. І потім, він знову притулив її до себе, повільно насаджуючи на свого "товкачика". Він зробив це акуратно, неймовірно делікатно, даючи їй час, відчуваючи, як її тіло повільно, м'яко, але неухильно приймає його.
— Ти справді хочеш це зробити зі мною? — його голос був хрипким, низьким, сповненим щирої турботи, дихання обпікало її вухо, проникаючи прямо в мозок. — Одразу попереджаю, перший раз може бути трішки болісним, тому квапитися не будемо. Обіцяю робити все обережно, кожен рух. До того ж ти будеш зверху, тож зможеш контролювати глибину та інтенсивність. Це буде так, як ти захочеш.
Ярина, відчуваючи, як його "товкачик" повільно входить у неї, як її тіло розтягується, готуючись прийняти його повністю, як ця нова, незвідана чуттєвість розливається по ній, відповіла надломленим, майже плаксивим голосом, у якому чулася гіркота минулого, але й непереборна рішучість: — Це не перший...
Сергій міцно обійняв її, його уста опустилися до її волосся, ніжно цілуючи його, ніби намагаючись поцілунками забрати біль.