Розділ 7. Вибачення.

   Каміла шкодувала, про ті слова, що наговорила Марку того вечора. Ніякої зради не було, і звинувачення, які вона висловила, були лише відображенням її страху і невпевненості.

   Вона пригадала, як боляче їй було, коли вирішила залишити його на кілька днів. Вона думала, що так вчинити буде краще, але тепер усвідомлювала, що це було занадто жорстоко — залишити його без пояснень, без підтримки. Вона не раз уявляла, як страждає, чекаючи її дзвінка, і їй ставало гірко від усвідомлення, що її вчинки могли завдати Марку шкоди.

   Каміла знала, що повинна вибачитися.

   «Марк», — почала вона, збираючись з думками. Вона глибоко вдихнула і зупинилася на мить, щоб знайти слова, які б могли виразити все, що вона відчувала. «Я хочу вибачитися за те, що наговорила тобі того вечора. Я була вкрай емоційною, і в той момент взагалі не могла тверезо думати. Але я зрозуміла, що неправильно поставилася до тебе».

   Він дивився на неї уважно, в його очах не було гніву, лише розуміння. Це заспокоювало її, але Каміла продовжувала. «Я шкодую, що залишила тебе. Це було нестерпно для мене, і я розумію, що й для тебе також. Ти важливий для мене, і я не хочу, щоб через мої необдумані слова між нами виникали непорозуміння».

   Каміла відчула, як сльози знову з’явилися на її очах. Марк тихо усміхнувся, але в його погляді Каміла помітила серйозність. «Я теж шкодую за все, що сталося. Я не хотів би втратити тебе через свою нерозсудливість», — сказав Марк.

   Вони обоє усміхнулися, і в той момент у повітрі відчувалася надія. Каміла знала, що їхні стосунки потребують зусиль, але з такою підтримкою і готовністю один одного розуміти, вона була впевнена, що разом вони зможуть подолати всі труднощі. Вони були на правильному шляху, і у Каміли з’явилася нова впевненість у тому, що тепер, коли вони разом, їм не страшні жодні проблеми.