3. Пропозиція не на міліон

Спонтанне рішення батька змогло мене шокувати, не дивлячись на всю мою апатію. Це ж треба було до такого додуматися, щоб вписати мене у фрейліни самої принцеси?

З дня мого переселення на Елію минув всього лише місяць, а мене вже нудило від усього навкруги. 

Я змогла повернути собі деякі з втрачених емоції, проте до повного мого одужання було ще дуже і дуже далеко.

Що ж до моєї зовнішності, то вона залишала бажати кращого. Не знаю в який спосіб це відбулося, але цей світ відмотав мій вік на кілька років назад. І якщо на Землі мені було двадцять з лишнім, то тут усього лишень п'ятнадцять. Смішно те, що "мої" вважали, що мій досвід попереднього життя щонайменше відгукується в моїй голові дуже далекими і неважливими вспоминами. Як би не так, я все пам'ятала з такою чіткісттю, ніби то було вчора. Я хотіла додому...

Дякуючи мегері бабусі, за моє навчання та розвиток взявся цілий штаб найрізноманітніших вчителів, які старалися максимально догодити їй і мінімально хвилювалися мною. В сенсі плювати їм було з високої дзвіниці на те, що я втомилася, а чи може пропустила обід. Леді має бути стрункою, чула я у відповідь, або в вашій голові ще надто багато вільного місця, щоб скаржитися на втому.

І от вишнею на торті стала шокуюча пропозиція батька щодо посту фрейліни. Це ж треба було до такого додуматися!

Я вже мовчу про те, що я не маю зеленого поняття в політиці, літературі чи будь-якій іншій галузі цього світу, щоб підтримати хоч якусь розмову з Її Королівською Вельможністю. А етикет? Ні, я звісно не виросла в джунглях і виделку від ложки точно відрізняю, але я ніколи в житті не сиділа за одним столом з аристократами та їхньою зарозумілістю.
Мій мозок кипів. В зв'язку з розумінням того, в яку халепу я потрапила, моя "відмороженість" тріщала по швах.

- Я гадаю, тим часом тараторив татусь, що бабуся твоя добре придумала. Це дасть тобі змогу ввійти в коло близьких до принцеси людей, а значить і до королівської сім'ї. Плюс в такий спосіб, ти швидше опануєш необхідні тобі знання. 

Угу, подумала я, можна було б і догадатися звідки ноги ростуть у цієї чудової ідеї.

І звісно я не обманювалася бабусиними піснями про моє благо, її цікавило тільки одне, а саме можливість показати себе та пригадати іншим свою родовитість. Адже через мого батька їй цього було не досягти. А у принцеси, як я тепер знала з уроків історії було ще й три брати.

З того як мене муштрують у мене напрошувався тільки один висновок, бабка, а може і не тільки вона, надіється на те, щоб рано чи пізно знову близько поріднитися с королівською сім'єю. Дарма. Заміж я вже раз виходила, неприємного досвіду мені хватило. Ніяких більше женихів, ніяких білих суконь, ніякої фати. Рожеві окуляри мною зняті і викинуті. На одні і ті ж граблі мене ніхто не змусить наступити двічі.

Проте окрім навчання, посади фрейліни, моєї вже на той час лиш часткової апатії, цікавила мене ще одна річ, а саме: магія.

Адже саме про неї обмовився мій новоспечений батько, коли я вперше прийшла до себе на Елії.

Але, скільки б разів я не повертала кожну нашу розмову з ним у потрібне мені русло, він говорив тільки одне. 

- Ще не час.

Не знаю чому, та якесь внутрішнє чуття просто таки верещало, що щось тут не так. Що мені далеко не все говорять.

Та й як могло бути не час, як я бачила застосування тої самої магії при виконані прислугою щоденних справ по господарству.
То підлогу мітла сама підмітає, то вікна ганчірка сама протирає, то ніж на кухні овочі сам чистить і ще неймовірна кількість інших дивовижних речей і все це без використання фізичної праці слуг. 

Так що одного дня я вирішила для себе , раз знання не йдуть мені на зустріч, то так і бути, прийду до них сама.

До початку служби у принцеси мені залишалося кілька днів і так як за мною вдень ненав'язливо стежили, то я розуміла, що на пошуки знань найкраще відправлятися вночі. Спати в ту ніч я лягла до половини одягненою, радіючи тому, що у них на Елії мода дуже подібна до звичної мені земної. А то боюся, що корсетів та пишних суконь на щодень я б не пережила. 

Вмостившись зручно на ліжко, виставила з-під ковдри одну руку в жовтій піжамі. Ненавиджу жовтий, та хто б мене питав? Як взагалі можна було додуматися до того, щоб мені, блондинці з вродженою блідістю шкіри купити будь-яку річ подібного відтінку? Я була подібна на облізлу міль. 

Здавалося дім ніколи не засне. То слуги, як ті слони, шастали туди сюди. То батько, неначе серцем чув, прийшов справитися про моє здоров'я і продовжував деякий час стояти наді мною, розмовляючи сам з собою, оскільки я вперто продовжувала грати вибрану мною роль, а саме: сплячої красуні.

-Ти мусиш, моя люба, підкорити королівську сім'ю. Ти ще не знаєш, але ти і є тим ковтком свіжого повітря, якого так в наш час прагне монархія. Не буду обманювати тебе, - продовжував він, ніби не помічаючи мого сопіння. - Твоя бабуся спить і бачить, щоб тебе видати заміж в королівську сім'ю. Та їй не потрібен принц, вона через тебе хоче добратися до короля, дружина якого в даний час смертельно хвора. А король, він на те і король, щоб відчути незвичну магію, твою магію, і заради забезпечення щастя для нашої країни отримати ту магію для себе.

Здається я збилася з дихання.

- Та не такої долі я тобі бажаю. В принципі як і твоя мама... Вона приходить часом до мене уві сні... Це вона попередила про те, що ти невдало маєш вийти заміж, а також про те, що замерзатимеш з середини... Вчора вона теж приходила і проклинала мене на чому світ стоїть... Мала рацію і мала на те право. Проте їй легше, там не мучить її щоночі біль утрати, там серце не плаче над споминами. А я? Я просто зламався. Стидно зізнатися, але я просто здався на милість долі, став плисти за течією і нікуди не втручатися... Пробач мене... Пробач... Я не зможу виправити всього, проте я встані підштовхнути тебе.

В голосі батька зазвучала сталь, якої за час мого перебування на Елії, від нього ні разу не чула.