Розділ 7

Довгий час я сиділа в ресторані за столиком наодинці. Тут справді було надто багато людей. Усі чекали виходу тієї неймовірної співачки. Я сама сиділа в передчутті. Знову зробила ковток вина, спрямувавши погляд до входу. Цей столик був заброньований для нас з Макаром, але він так і не прийшов з тієї миті, коли я вийшла з його номера. Вже встигла повечеряти, але Макара досі не було. Могла б подумати, що він передумав іти. Мабуть, це мало б мене потішити, але всередині щось неприємно шкребло. Я одразу ж випрямила спину, коли побачила його. Він увійшов у залу, тримаючи руки в кишенях штанів. Чоловік помітив мене, але повністю проігнорував мою присутність. Натомість він підійшов до барної стійки та сів на один з вільних стільців. Вже через декілька хвилин перед ним з'явилася склянка з віскі. Я спостерігала за Макаром, а він навіть не дивився в мою сторону. Чомусь це починало мене злити. Я відвела погляд, продовжуючи смакувати вино. Байдуже на Макара. Він не повинен цікавити мене зовсім. Нарешті на сцену вийшла красива рудоволоса жінка в яскравій червоній сукні. Вона була молодою, і я помітила, як чоловіки захоплено дивилися на неї. Макару, здається, теж подобалися такі ефектні жінки. Я мигцем глянула на нього та зауважила, що він дивився на мене, а не на неї. Швидко відвела погляд, насупившись. Нехай би краще витріщався на цю співачку. Це більше в його стилі, аніж бути вірним одній жінці. Я не втрималася та знову подивилася на Макара. Він сидів боком до мене, опустивши голову. Чоловік задумано водив пальцем по краях склянки, а тоді швидко підняв її та одним махом випив увесь вміст. Потім Макар підсунув стакан бармену, щоб той знову наповнив його алкоголем. Я невдоволено стиснула губи в пряму лінію. Ніколи раніше не бачила, щоб він так багато пив. Після декількох пісень співачка, яка назвалася Джулі, взяла на деякий час перерву. Вона спустилася зі сцени й попрямувала в сторону бару. Я напружилася, проводячи її поглядом. Краєм ока помітила червону пляму поруч з Макаром. Мій погляд знайшов їх. Жінка стояла надто близько до нього, але він продовжував витріщатися в стакан. Вона нахилилася до бармена, щоб замовити щось, а потім повернула свою голову в сторону Макара. Мене це чомусь страшенно розізлило. Я не мала б ревнувати його, але все було саме так. Та співачка щось сказала йому, і він глянув на неї. Вони сиділи так близько одне до одного, що могли б запросто поцілуватися. Я знервовано постукала ногою під столом, не відриваючи від них свого зосередженого погляду. Помітила, що Макар щось сказав їй, але одразу ж відвернувся та знову підсунув склянку бармену. Вона почала щось розповідати йому і голосно засміялася. То їм весело? Я також мало не засміялася вголос. Що дивно, Макар навіть не оглянувся на мене. Здається, знайшов для себе цікавіший об'єкт. Вона нахилилася ще ближче до нього, а він раптом підняв свою руку, створюючи бар'єр між ними. Макар щось сказав їй таке, від чого вона ображено відвела погляд та різко підвелася зі стільця. Жінка натягнула на обличчя фальшиву усмішку, прямуючи до сцени, а тоді сховалася за ширмою. Я підвелася зі стільця та швидко поправила спідницю своєї сукні. Повільно попрямувала в сторону бару, зупинившись біля Макара. Він на секунду глянув на мене, але знову опустив погляд у склянку. Я сперлася до барної стійки, склавши руки на грудях.

— Розважаєшся? — спитала я у нього, примруживши очі.

— Як бачиш, — пробурмотів він.

— І як тобі ця Джулі? Вона красива, ефектна та з неймовірною фігурою. Тобі ж подобаються такі жінки. Ангеліна теж була такою.

— Годі, Мелісо! Я не хочу цього слухати.

Я не знала: він злився чи просто втомився від усього, що було між нами? Таке враження, ніби він хотів, аби я дала йому спокій.

Я нахилилася ближче до нього. Він повернув свою голову в мою сторону. Його погляд був дещо сп'янілим, про що свідчив легкий блиск.

— Ви домовилися зустрітися після її виступу? — поцікавилася я, схиливши голову вбік. — Мабуть, у твоєму номері плануєте продовжити веселощі. Сподіваюся, що ви не будете надто сильно шуміти, бо я не зможу заснути за стіною.

Макар раптом засміявся, торкаючись губами склянки. Він перехилив її. Я насупилася, спостерігаючи за ним. Коли Макар випив усе та поставив стакан назад на барну стійку, то глянув на мене.

— Чому ти це робиш? — спитав він, підозріло примруживши очі.

— Про що ти?

— Навіщо ти ревнуєш, якщо я байдужий тобі? Якщо ти ненавидиш мене, то яке тобі діло до того, що я роблю з іншими жінками?

Я нахилилася ще ближче до нього, міцно стиснувши зуби від злості.

— Доки ти стверджуватимеш, що кохаєш мене, то це буде моїм ділом! Як ти можеш спершу говорити мені такі речі, а потім фліртувати з цією співачкою?

— Я фліртував з нею? — Макар відверто здивувався. — Добре. Нехай так. Ти можеш піти геть?

Я розгубилася від таких його слів. Чоловік максимально відвернувся від мене та знову схопив склянку з віскі.

— Це буде твоїм ділом завжди, Мелісо, — твердо сказав він.

Чи мав він на увазі те, що кохатиме мене завжди? Це здавалося абсурдним.

— Ти п'яний! — різко сказала йому я. — Говориш різні дурниці. Знаєш, а тут є ще багато жінок, яким бракує чоловічої уваги. Може, краще займаєшся цим? У тебе, здається, непогано виходить.

— Ти не чуєш мене, — прошепотів він і похитав головою. — Ти зовсім нічого не хочеш чути, не помічаєш. Нехай! Мені тепер на це байдуже. Попрошу тебе залишити мене з цією склянкою алкоголю. Фліртувати з нею мені подобається більше, аніж розмовляти з тобою.

— Добре! — сердито сказала я та вдарила долонею по столі поруч з ним. — Удачі, Макаре! Може, хоч ця склянка полюбить тебе, бо настільки жалюгідно виглядаєш, що аж дивитися гидко.

Я майже виплюнула ці слова, а тоді різко відійшла від барної стійки та попрямувала в сторону виходу. Мені більше зовсім не хотілося залишатися тут. Сидіти за столиком самій було не менш жалюгідно, аніж напиватися на барі, як це робив Макар. Уже біля дверей я зупинилася та знову обернулася до сцени, коли почула голос Джулі. Вона радісно оголошувала нову пісню. Помітила, як деякі чоловіки підвелися, щоб запросити своїх жінок на танець. Я опустила руки вниз, спостерігаючи за ними. Це була та сама зала, що і тоді в новорічну ніч. Я згадала, як спочатку я грала на фортепіано, а потім ми з Макаром танцювали повільний танець і...

— Можна запросити вас на танець? — почула біля себе голос незнайомця.

Я побачила чоловічу руку, простягнуту в мою сторону. Мій погляд пройшовся по білій сорочці та чорному піджаку. На вигляд чоловік був доволі м'язистим. Я підняла погляд до блакитних очей, що дивилися на мене. Легка усмішка з'явилася на обличчі чоловіка, коли він роздивлявся моє збентежене лице. Мабуть, його веселило те, як сильно я розгубилася.

— Так! — погодилася я, усміхнувшись.

Насправді я не очікувала такого від себе, але все ж прийняла його руку. Долоня чоловіка відчувалася приємно. Він повів мене в центр зали та обережно опустив одну руку на мою талію. Я поклала долоню на його плече.

— Ви одна? — раптом спитав він, уважно дивлячись на мене.

Я підняла свій погляд вверх, зауважуючи, що цей чоловік був доволі привабливим. Його коротке світле волосся та блакитні очі безперечно заслуговували уваги.

— Зі своїм босом, — пробурмотіла я.

Мій погляд опустився за міцну чоловічу спину. Звідси мені відкривався прекрасний вигляд на Макара. Він, здається, був шокований, спостерігаючи за мною. Наші погляди зустрілися в довгому зоровому контакті, доки він не відвернувся. Його рука знову знайшла склянку з алкоголем.

— Ви в порядку? — заговорив незнайомець.

Я різко відвела погляд в його сторону. Він трохи примружив свої очі.

— Все добре, — швидко відповіла я. — Просто задумалася.

— Це погано, — зауважив він.

— Чому?

— Якщо жінка поруч зі мною починає думати, то це означає, що я роблю щось не так.

Я тихо засміялася, і він теж подарував мені легку усмішку. Його дотики були начебто приємними, але вони зовсім не викликали у мені жодних емоцій. Це був звичайний танець двох незнайомців задля розваги. Цікаво, але не більше.

— То ви тут працюєте? — зацікавлено спитав чоловік.

— Ні, у мене відрядження. Наша компанія займається дизайном нового готельно-ресторанного комплексу цих власників. Ми сьогодні зустрілися на будівництві, а потім нас запросили на цей вечір.

— Вас?

— Мене і мого боса.

— О! І де він? Якби у мене була така красива підлегла, то я б ні на мить не залишав її наодинці.

Я ледь усміхнулася та опустила голову вниз. Чоловіки вміють говорити хороші словечка у потрібні моменти. Вони часто обіцяють, але не дотримують свого слова. Макар обіцяв, що ніколи не відпустить мене, не зробить боляче. Але він зробив! І зараз я роблю боляче йому.

— Знову задумалася, — прошепотів чоловік. — Ваше серце зайнято?

Я була спантеличена від такого запитання. Думала, що змогла поховати свої почуття до Макара, але вони все ще надто сильно мучили мене. Я могла б розважитися з цим чоловіком, провести з ним ніч чи почати зустрічатися. Натомість я думаю про того, хто просто зараз напивається на барі. Мій погляд знову знайшов його. Чому він це робить? Я думала, що Макар вміє краще контролювати свої емоції. Я помітила, що він кинув на стіл готівку та підвівся зі стільця. Макар схопив свій піджак і поплентався до виходу, похитуючись. Щось боляче вкололо мені в самісіньке серце, хоча я думала, що з нього вже нічого не залишилося.

— Мені треба йти. Вибачте, — сказала я до незнайомця.

Той кивнув головою та відпустив мене. Я поспішила до виходу. Макар йшов вперед, закинувши піджак собі на одне плече. До готелю треба було йти через вулицю. Я здригнулася від холодного морозного вітру та снігу, що падав на мою шкіру. В цей момент я пошкодувала, що не взяла з собою теплого пальта.

— Ой! — скрикнув Макар, коли послизнувся.

Він впав на сніг та голосно засміявся. Я втомлено видихнула, прямуючи до нього. Макар просто валявся у снігу, сміючись, наче був дитиною, що вперше побачила зиму.

— Вставай! — суворо сказала йому я, нависаючи над ним. — Вставай, Макаре!

— О, Меліса! — Він знову засміявся. — А що ти тут робиш? Я думав, що ти підеш з ним. Ви так танцювали разом, але ти дивилася на мене. Я помітив це. Ти навмисно танцювала з ним, щоб я приревнував?

— Годі! Ходімо вже.

— Ні, я хочу, щоб ти відповіла на моє запитання.

— Навіщо ти так напився? — обурилася я.

— Бо мені хотілося забути тебе, — тихо сказав він.

Я заплющила очі, хитаючи головою. Повільно присіла біля нього, обійнявши себе руками.

— Ми можемо піти в готель? Мені дуже холодно, — прошепотіла я.

Макар декілька секунд уважно дивився на мене, а потім сів на снігу. Він накинув на мене свій піджак.

— Мені теж холодно, — сказав чоловік, глянувши в мої очі. — Він твого байдужого погляду я замерзаю, Мелісо. Ти з хорошої та чуйної дівчини перетворилася на крижану королеву. Я сумую за тією, Мелісою, що була колись. За тією жінкою, в яку я закохався.

Він пильно дивився на мене, очікуючи моєї реакції на його слова. Що він хотів почути? Я не була певна, що Макар взагалі свідомо тямив у цей момент. Він був п'яний.

— Ходімо вже, — мовила я, піднявшись на рівні ноги. — Ти мене дратуєш.

— Чому тоді возишся зі мною? Залиш мене. Можливо, я замерзну тут. Тоді ти нарешті мене позбудешся. Знаю, що ти хочеш, аби я зник з твого життя.

Я закотила очі, коли його знову занесло в довгі роздуми. Не витримавши, я схопила його за руку та сильно потягнула на себе. Це було важко, але він таки піддався мені. Я тремтіла від холоду так сильно, що мої зуби стукали.

— Ти справді змерзла, — зауважив Макар. — Побігли!

Я не зрозуміла, як так вийшло, що він почав бігти, тягнучи мене за собою. Після його ефектного падіння, я не думала, що він зможе так триматися на ногах. Ми забігли в готель, важко дихаючи. Макар все ще міцно тримав мою руку. Я опустила погляд на його сорочку, яка була повністю мокрою від снігу. З моїх вуст вирвався втомлений стогін, і я потягнула Макара в його номер. Тепле приміщення зробило чоловіче тіло ще більш піддатливим. Коли ми зайшли в його номер, то Макар одразу ж попрямував до ліжка. Він ліг на нього, розкинувши руки по обидва боки від свого тіла.

Я скинула його піджак зі своїх плечей та підійшла до ліжка. Чоловік заплющив очі, повернувши голову вбік. Мій погляд знову знайшов його мокру сорочку та штани. Я сіла біля нього на ліжку й нахилилася до його обличчя.

— Макаре, — прошепотіла я. — Тобі треба роздягнутися. Ти повністю мокрий. Можеш захворіти.

Він розплющив очі, зустрічаючись зі мною поглядом. Мені це нагадало ті моменти, коли ми так просто лежали вдвох на ліжку, дивлячись одне на одного. Мої пальці затремтіли, але я потягнулася до ґудзиків на його сорочці. Я почала їх розстібати під пильний чоловічий погляд. Намагалася не дивитися йому в очі, хоча це було майже неможливо. У цьому тьмяному світлі мене так і манило до нього. Дихати чомусь стало важче. Я розстібнула всі ґудзики та важко ковтнула.

— Ти можеш трішки піднятися? — спитала я, глянувши на Макара.

Він повільно сів на ліжку, дозволяючи мені зняти з нього сорочку. Ми сиділи так близько, що я вдихнула його запах, змішаний з ароматом алкоголю. Макар слідкував за мною, не відриваючи свого пильного погляду. Я напружилася від цього, але все ж подивилася на нього у відповідь. Він раптом підняв руку, торкаючись своєю долонею моєї щоки. Легка усмішка з'явилася на його обличчі. Макар дивився на мене в цю мить так по-особливому. Він підсунувся ще ближче, а моє дихання стало уривчастим.

— Я б віддав усе, щоб побачити його знову, — прошепотів Макар та ніжно погладив мене по щоці.

— Що побачити? — перепитала я.

Ми пильно дивилися одне на одного не в змозі відвести поглядів. Моя рука мимовільно піднялася вверх та опустилася на його плече. Я провела нею вниз, торкаючись ніжної шкіри міцних чоловічих грудей.

— Твій закоханий погляд, — тихо відповів він. — Без люті, ненависті та байдужості. Не той, яким ти дивишся на мене після аварії, а такий...

— Який? — пошепки спитала я, потягнувшись до нього.

Він трохи схилив голову вбік і наші губи були в лічених сантиметрах. Я розімкнула їх, заворожено дивлячись у його очі. Серце глухо билося в грудях у цей особливий момент слабкості. Мить, коли мені захотілося здатися.

— Як зараз, Мелісо.

І я здалася... Охопивши руками його обличчя, я підсунулася ще ближче. Його губи ледь торкалися моїх, дражнили мене гарячим диханням. І тоді я не витримала та поцілувала його. Поцілувала так сильно, відчайдушно і зі всім болем, що розривав моє серце. Завтра я буду ненавидіти себе за цей вчинок, але зараз я бажала цього понад усе.