Епілог

Дванадцять років по тому.

— Мамо, мамо, - дивись яка здобич! - Андрійко увірвався в купол, тримаючи за вуха невеликого живого кролика. - Це я сам спіймав! А тато з Лількою порося вполювали! Сказали прийдуть додому, як тушу обсмалять і випатрають. Там ціла купа м’яса буде! Тримай, я зараз клітку дістану.

Син тицьнув Валі в руки перелякане зайченя і  поліз в гараж за кліткою, тією самою де  жила колись кролиця, яку Рамір знайшов на руїнах після землетрусу. Спійманий сином кролик був, вочевидь, одним з її родичів, бо інших в околиці не водилося. Генномодифіковані кролики, що  під час землетрусу розбіглися по окрузі, чудово адаптувалися до навколишнього середовища. Вони не просто пережили вулканічну зиму, але й розмножилися з неймовірною швидкістю. Власне, сьогодні Рамір з дітьми  і вирушили полювати на кроликів, а здобули, бач, здичавілу свинку. Пощастило! Свині в навколишню природу потрапили так само як і кролі, от тільки виявились набагато розумнішими за вухатих,  і  легко в руки не давалися.

А син, між тим, посадив кролика в клітку, схопив візок-кравчучку за яким, певно, і послав його Раміртан, і побіг до берега, де шуміло море. Це що  ж вони за порося таке вполювали, якщо Рамір не зміг закинути його додому порталом?

***

Дванадцять років тому Валя з Раміром повернулися на високий бік розщелини і привели з собою двадцять чотири дитини і сімдесят дев’ять дорослих - всіх жителів, що залишилися в Першому місті після невдалої евакуації на Вільну Землю. Влаштувалися на дільниці у Заріти, в наметах, що привезли сайгарці. 

Темрява, що огортала Таріон майже півроку, до цього часу почала розсіюватися  Дощова мряка припинилася, в повітрі потеплішало. ,Всередині літа зацвіли плодові дерева. Врожаю від них в подібних умовах ніхто вже не чекав, але все одно люди зраділи - дерева вижили, отже колись почнуть плодоносити. А тим часом селяни почали освоювати тепличне господарство.

Роботу одержали всі, навіть Тейнер і стара Елаїс. Їх Рамір призначив вести облік речей, які вдалося вивезти з палацу і навколишніх домів. Бригади вантажників під керівництвом (чи наглядом?) Псів працювали не покладаючи рук, вивозили все, що знаходили, аж поки середмістя не затопило остаточно. Забрали навіть нари з казарм і поламані вантажні платформи з депо. Для цього і знадобився мануб, замовлений у  сайгарців. Самі сайгарці, до речі, не лише демонтували свою станцію, але й допомогли Раміру розібрати камеру впливу.

Свята святих безсмертного Дракона почали розбирати відразу як було підписано торгову угоду з Зоряним Домом Сайгар. Зняли з  “люстри” усі грона, перелічили кристали і віддали їх Далії. Спіраль же залишили для власних потреб - на Таріоні, хто володіє металічним літанієм, той має повну енергетичну незалежність. Власні тарі карбувати не стали, весь метал пустили на палички. Натомість, з тієї золотої сітки, що вкривала зсередини камеру впливу, наштампували малих діолів. Вийшов нічогенький такий запас. А про міжнародні гроші Рамір попросив подбати Хранительку, оскільки її подальший шлях лежав на планету Сайгар. Там вона мала передати багатство Вільних  у Центральний банк, щоб його обміняли на креди і пустили в обіг. Ертіну таке поспішне рішення трохи налякало. В її думках Раміру весь час чулося полохливе: “Ой, надурять нас на курсі!”, а коли і Вадьєр підтримав його: “Як же їм пояснити, що всі яйця в один кошик не кладуть?”.  Але вголос вона нічого не казала, щоб не принижувати авторитет чоловіка. Заспокоїлася лише коли одержала свій комп’ютер і розібралася з цінами, вкладами і процентами.

Комп’ютер їй дістався той, що вивезли з камери впливу. Він хоч і був по місцевим міркам застарілим, працював справно і для бухгалтерських справ цілком підходив.

Ні, звичайно, Валя підозрювала, що з тою люстрою щось нечисто, але не сподівалася, що після продажу самих лише “прикрас” в її розпорядження потрапить ледь не річний бюджет невеликої країни. І це, як виявилося, були далеко не всі фінансові сюрпризи. Вклади, зроблені від імені Вільних Островів, знайшлися в банках відразу трьох Зоряних домів. Віднині за “яйця” можна було не турбуватися, натомість починати жити. Валя намітила план першочергових покупок і представила Раміртану. А він  виніс його на загальне обговорення.

Від перспектив, що відкрились перед ними, Вільний люд буквально очманів. А ще від того, як новий правитель вів справи. Та з ними в житті ніхто ніколи не радився і думки не питав, а тут таке! Від того дня віче на дільниці Заріти збиралося щодекади, у вихідний. Всі важливі питання доносилися до загалу, а рішення приймалося за згодою більшості. Представники від інших поселень на збори також приходили, але це тривало недовго, лише до встановлення повноцінного зв’язку між дільницями. Відтоді у самоврядуванні міг брати участь будь який член спільноти, де б він не мешкав.

Тоді ж постало питання про нову назву для народу. Вільними від влади Законів більше ніхто бути  не бажав.

— Ми тепер звільнені від впливу Дракона і такими хочемо залишитися, - сказав Вадьєр, і це раптом всім сподобалося. 

Від того дня на Вільному Острові мешкав Звільнений народ.

По завершенні невдалої евакуації  на Вільну Землю Раміртан поділив Псів на дві частини. Старших, тих що були з Вадьєром ще від Старих Часів, призначив охоронцями порядку,  а молоді так і залишилися рятувальниками. Дуже вже їм сподобалася ця справа!  Рятувальний підрозділ, чиїм знаком було визнано три білі зірки, отримав офіційну назву “Служба допомоги”. 

Зміна назви дивним чином вплинула на успіхи служби. В перший же візит у Третє місто хлопцям вдалося вмовити на переїзд стільки народу, що всі навіть у гвинтограв не влізли. Тих, хто залишився, пообіцяли забрати наступного дня, але на ранок у місці збору побачили таку кількість людей, що довелося викликати мануб. Таким чином, облітаючи всі незатоплені острівці, хлопці  вивезли майже дві тисячі недоторканих. Голодні, обірвані, вони і на людей до цього часу вже були мало схожі, зате ні на чому не наполягали і Законам скорилися одностайно.