Частина третя Розділ 8

Тим, хто мешкав  у палаці, в гостях у Дракона сподобалось,  навіть дуже. На поверсі, де їх поселили, вони, за якусь добу влаштували суцільний безлад і поводились як дикуни. Складалося враження, що ці люди сп’яніли від тепла, їжі і неробства. Все життя вони працювали з ранку до ночі і раптом опинилися в ситуації коли робити нема чого. Вигадувати собі цікаві заняття вони не вміли, жодним хобі не захоплювалися. І в роботі, і в дозвіллі сподівались завжди на Дракона, але наразі новому правителю зайняти їх було нічим. От вони і відривалися на повну - нишпорили по складах, псували упаковки з припасами, намагаючись скуштувати продукти яких ніколи в житті не бачили, пробували на зуб все, що потрапляло під руку, а потім викидали те, що не сподобалось…
Проте, як виявилося, сп’яніли вони не лише від зміни умов життя. В одному зі складів знайшлося те, чого там взагалі не мало бути, те чого Вільні люди ніколи не вживали. А саме - сайгарський оро, отрута, відома на весь Таріон. І вони, майже всі, його спробували. Після цього взагалі розум втратили - горлали пісні і навіть злягалися привселюдно де попало. Потім всі, як один, захворіли. А коли оклигали, то й не думали каятися. Раміру заявили, що таким було їхнє рішення, і що він сам дозволив їм обирати свій шлях у житті.
Якби не Вадьєр і його Пси, керувати цим збіговиськом було б неможливо. 
Як саме головному Псу вдалося навести лад, Раміртан  знати не схотів - навмисне пішов на цей час з палацу. А коли повернувся, всі вже більш-менш заспокоїлись. Після цього показові пиятики припинилися - більшість гостей не бажали брати в них участь. Втім, любителі ризикнути все ж залишилися.  Інколи вони сварилися, між собою та з іншими, і влаштовували розборки. Це було небезпечно, тому що у кожного на поясі висів ніж. До вбивства, щоправда, жодного разу не дійшло,  тільки-но починалася бійка, з’являвся Вадьер зі своїми хлопцями. Псів недоторкані боялися до гикавки. І п’яні, і тверезі миттєво розбігалися по кутках і конфлікт вичерпувався сам собою. 
Дивлячись на все це, Рамір не раз подякував Ертіні, за те, що надоумила його відділити дітей від цього кодла. 
Лише одинадцять дівчат не приймали участі у неподобствах. Вони відразу попросили відселити їх від решти. Вадьєр забрав  їх на третій поверх, і розмістив поряд зі своїми Псами, в сусідній казармі. За тими дівчатами Рамір теж спостерігав, як і за Псами. Тут все було пристойно, в казармах порядок і жодних гульок. І це при тому, що всі, без виключення, Пси проявили інтерес  до сусідок. Вони приходили до жінок в гості, розмовляли, запрошували на побачення в  зимовий сад, який у палаці, виявляється, теж був, пригощали їх чимось із своїх запасів. Потім поверталися до своїх обов’язків, або йшли відпочивати.  Тобто поводилися так, як і має бути в цивілізованому суспільстві. А вони ж теж були всі із невисоких каст, переважно із п’ятої. 
Через кілька днів серед хлопців  і дівчат визначилися пари і прийшли до Раміра за дозволом на шлюб. Новий правитель нікому не відмовив. Неодруженими залишилися тільки три жінки. Вони були старшими за інших, тож, вочевидь, молоденькі Пси їх не привабили. Саме цих жінок  Рамір і направив на допомогу Валентині. Бо двадцять чотири дитини це не жарт, ім відповідний догляд потрібен, а вайдорі ще не зовсім дужа, ще й вагітна, можливо. 

***

Встановити це достеменно ніяк не вдавалося. Додому Рамір повертався найчастіше  глибоко вночі, вкрай втомлений. Засинав інколи навіть без вечері, котру завжди для нього залишали. 
Валя ставилася до цього з розумінням і ніякої особливої уваги до себе не вимагала. Кожен день потребував від її чоловіка всіх можливих сил, як душевних, так і фізичних. А останніх у нього було явно недостатньо - після стількох літ недоїдання! То які можуть бути вимоги? Тут лише залишалося турбуватися: хоч би анемії у Раміртана не було, чи авітамінозу якогось. 
На тлі тривоги за чоловіка Валя геть забула про себе. Навіть не задумалась над тим, чому в неї немає місячних. Чотири місяці вона вже тут, хоч раз повинно було б бути. І яким же вражаючим виявилось  припущення, що вона, можливо, вагітна!
Після тих слів чоловіка Валентина до ранку спати не могла, крутилася з боку на бік. То до себе прислухалася - а раптом відчує дитину? То до Раміра - чи спить? Ледь дочекалася поки прокинеться, бо ж обіцяв, як відпочине,  ментально подивитися чи дійсно є вагітність.
Виявилось, що немає. 
За п’ять хвилин Валя залила сльозами всю подушку і, якби не Рамір, довго б не заспокоїлася. Він же втішав її, як міг, хоча сам був не на жарт стривожений. 
Не могло тіло при підселенні душі втратити фертильну здатність! Мало бути щось стороннє, що вплинуло на вайдорі таким згубним чином.  Але що саме? 
Нервувався Рамір аж поки не здогадався, що це, можливо, витівки Суона. Той же, напевно,  не хотів, щоб Ертіна завагітніла відразу як тільки міцний і плодовитий чоловік візьме її за жінку? От і підстрахувався - вколов якийсь протизаплідний засіб! Інакше ще довго не дочекався б належних йому яйцеклітин.
“Я мушу подякувати йому, - думав Рамір. -  У тому стані, що знаходилась Ертіна, вагітність була їй категорично протипоказана. Я ж навіть не подумав про це! Вона і досі не дуже здорова, ще й той недодракон на її шляху трапився -  розхитав нервову систему так, що невідомо скільки часу знадобиться на відновлення. Але треба її запевнити, що все це тимчасове і діти у них неодмінно будуть". 
Запевнив, розказав про свій договір з Суоном  (недійсний вже!) і про можливе протизаплідне. Наголосив, що  діють такі речі не більше ніж півроку, отже скоро все минеться. Треба тільки почекати, а тим часом можна потренуватися…
Тренував Рамір свою жінку аж допоки їй не стало цілком зрозуміло, що після подібного вагітність неминуча.  Якщо не зараз, то в недалекому майбутньому. Тож як нічний час скінчився,  добре втішена Валя витерла сльози  і пішла на кухню допомагати своїм дівчатам варити кашу, а Рамір знову подався у палац.