Частина третя Розділ 1

Частина третя
ВИБІР ЕНТАРА

Камеру впливу Рамір вирішив поки що не покидати. Адже більш безпечного місця у палаці їм з Ертіною все одно не знайти. Однак комфорт деякий він собі все ж таки забезпечив - приніс з найближчого складу консервів, а з казарми прихопив дві подушки і чотири ковдри. Постелив на пружній підлозі. Більш просторого і зручного ложа у них з вайдорі донині не було. 
Хоча переміщався по поверхах Рамір переважно порталом, втім, помітив у палаці доволі інтенсивний рух. Це,  звичайно, в порівнянні з тим запустінням, що спостерігалося тут раніше. Драконові співмешканці, вочевидь, вже дізналися про зміни у владі і тепер намагалися, перед втечею, урвати якнайбільше добра, що  залишилося. 
Рамір ще раз переконався, що Ертіна спокійно спить, знову всівся на трон і почав вивчати можливості камери впливу.  
Загалом це був зовсім не складний прилад, поєднаний зі звичайнісіньким комп’ютером.  Ментальна установка Рейта Са Гара була набагато складнішою. Там функції комп’ютера виконував людський мозок, і не будь який, а налаштований на зв’язок з іншим світом. Схоже, обидва пристрої були створені приблизно в один і той же час. Не виключено, що і камеру цю теж винайшов  Рейт. А якщо не винайшов, то принаймні вдосконалив. Чудово ж йому віддячили за його працю!
В керуванні обома приладами різниці не було - все робилося подумки.   Хіба що в камері обійшлися без шолома. Його функції виконували трон і літанієва спіраль, що висіла над ним. Активувалась камера легко. Варто було віддати наказ, як перед Раміртаном спалахнуло кілька віртуальних екранів старого зразку. 
Призначалася камера для управління Вільними Островами. За допомогою комп’ютера підсилений ментальний вплив скеровувався в потрібному напрямку. А ще сюди надходила вся інформація, що стосувалася суспільства Вільних. Тобто колись надходила. Останні зведення поступили на кристали вісімнадцять років тому, в той день коли була оголошена масова евакуація на Вільну Землю. Відтоді запитів не було, комп'ютер попросту ніхто не вмикав. 
Це що ж виходить, - замислився Раміртан, - справжній правитель, здатний керувати Островами, втік з планети ще тоді? А інші були підробками не здатними навіть комп'ютер увімкнути? 
Хто ж тоді весь цей час дбав про Вільний народ? 
Та ніхто! Відповідь з’явилася сама собою. Ертіна мала цілковиту рацію коли стверджувала це. А його ж так дратувала її впертість! Треба в майбутньому більше прислухатися до своєї жінки, - подумав Рамір. 
Він замовив найсвіжіші дані по основних показниках: кількість населення на Островах, кількість запасів їжі та ліків на складах, метеорологічний та сейсмологічний прогнози на майбутню декаду. На виконання завдання комп’ютер зажадав  аж вісім годин, а щодо останнього запиту повідомив, що прогноз буде запозичено з сайгарської сітки, оскільки доступу до  власних ресурсів у нього немає.  Рамір погодився на крадіжку інформації і продовжив вивчати можливості центру управління.
Разом з комп'ютером увімкнулися і камери спостереження, які, як виявилося, у палаці були  на кожному кроці. Завдяки камерам Рамір дізнався, що залишки обслуговуючого персоналу багато цінного поцупити вже не зможуть - на горішніх поверхах, де мешкала колись придворна еліта, і без них давно все вкрали. Там в кімнатах залишилися самі лише голі стіни… Ой ні, не повсюди! Он, в гуртожитку для коханок і меблі ще є, і навіть якесь оздоблення збереглося.  Там троє жінок зчепилися між собою за якесь шмаття, а четверта, напевно найрозумніша з усіх, нишпорить по шафах... 
Тож тягнули піддані переважно харчові запаси зі складів унизу і ті лахи, що знайшли в казармах Псів.
Втікачів Рамір вирішив не затримувати. Йому потрібні були соратники, але виключно добровільні, тому він просто зробив ментальне оголошення, сказав, що всіх відпускає, але ті, хто має бажання з власної волі співпрацювати з новим правителем, можуть залишитися і прийти опівдні в зал загальних зборів. Драконом Рамір себе навмисне не став називати, навпаки, підкреслив, що він - звичайна людина,  яка заступила на цю посаду завдяки силі свого ментального дару. 
Оголошення сприйняли всі кого Рамір бачив у віконечках камер спостереження. Реакція людей явно свідчила про те, що всі вони його почули. Дехто застиг на місці, інші кинулися тікати. Багато хто при цьому залишив награбоване. 
Ти ба, яка цікава річ ця камера впливу! Виявляється вона і без комп’ютера здатна розповсюджувати свою дію не лише на зал загальних зборів, а й на весь палац! А може не тільки на нього? Треба перевірити її  максимальні можливості. Бо не був впевнений Рамір, що застаріла електронна техніка буде добре працювати.
Дійсно, припущення виявилось вірним. Якби Рамір відразу включив прилад на повну потужність, під його вплив могло підпасти все Перше місто. В зону покриття входили і палацова площа, і студія світла істини, і навіть майдан перед міжзоряним переходом - усі місця, де велося спостереження. Але поки що в місті про нового правителя  не знали. Мешканці жили звичайним життям. На площі перед переходом товклися поодинокі люди. Ворота поки ще не працювали, вони зупинилися під час землетрусу, але люди, вочевидь, не втрачали надії і  чекали своєї черги на переміщення.  А в студії кипіла робота. 
Працювала там сьогодні не Гелія. У тієї накопичилося аж три вихідних, вона залишилася вдома, тому і забрала до себе Еліль. Отже нині не красуня-провісниця, а хтось з її колег радісним голосом оповідав про досягнення Вільних і турботу про них Великого Дракона. Біля дверей  студії стояв озброєний патруль. Останнє прикро вразило Раміра. Не знав він, що оповідачі працюють під наглядом.
Повторювати своє оголошення Рамір не став. Втікачі з палацу і так будуть непоганими розповсюджувачами чуток, вирішив він. А от дії свої наступні обмірковувати продовжив навіть коли вкладався спати поруч з Ертіною.
Студію неодмінно треба  відвідати. Потрібно виступити перед народом і  розкрити людям очі на всю ту брехню якою годували їх споконвіку… От тільки спочатку треба дочекатися даних з комп’ютера, бо до народу треба йти з конкретною інформацією. І озброєну варту треба зі студії забрати. Не повинні оповідачі працювати під загрозою… А ще треба знайти Гамаля і дітей і допомогти їм хоча б одягом і харчами…  І з сайгарцями на станції варто було б познайомитися…
Отак, поступово, складався план дій ненавмисного правителя.