Частина друга Розділ 18

В яку хвилину її здолав сон, Валя не помітила. Уві сні вона знову опинилася на Землі, так, наче ніколи і не жила на Таріоні. У неї було попереднє тіло,  ще не скалічене війною, улюблена робота і квартира що потребувала ремонту.  Повномасштабна війна буцімто ще не починалась. Сон Валю здивував. Він був надзвичайно детальний і в той же час ні про що. Жодного сюжету, навіть непослідовно-примарного, у нього не було. А ще в цьому сні вона була не сама. Хтось причаївся за її спиною, прилип, присмоктався наче спрут і слідував за нею тінню. Більш того, цей "хтось" бажав керувати її сном, змушуючи переглядати лише те, що цікавило виключно його.
"Це не сон, - майнув здогад. - Сіра потвора знову тут,  вчепилася в мене наче паразит і переглядає мої спогади". Спробувала позбутися його - біль скрутив такий, що не приведи Боже! Отже дійсно не сон. І вдіяти нічого неможливо. Хоч-не-хоч доведеться вивертати душу перед цим покидьком. Ну от, що йому від неї потрібно?! А цікавило Дракона передусім те, що стосувалося війни, як гібридної, так і повномасштабної. 
Господи! Валя і не уявляла, що так добре пам'ятає подробиці вторгнення. Насамперед  пригадалося відчуття моральної згвалтованості, викликане нападом тих, кого вважала, якщо не братами, то друзями. Але дракона її почуття не цікавили, він шукав знання, факти, які можна було б використати у реальному житті. 
А сон, чи не сон, між тим тривав.
Час навколо наче зупинився і свідомість свою Валя тепер майже не контролює. Сказав дракон нерухомо лежати на підлозі, вона й лежить. А він, тим часом, примушує її згадувати все, що бачила колись в новинах, читала в інтернеті або чула від безпосередніх свідків.  Сам же всмоктує інформацію, як голодний вампір.
Маленькою частинкою свідомості, що залишилася у її владі, Валя розуміє, що Дракону показувати цього не варто, що він візьме все це за приклад і неодмінно скористається, спричинивши багато шкоди людям, але вдіяти нічого не може. Не в її силах припинити це. Тому вона слухняно показує йому те, що він бажає. От зараз його найбільше цікавить колона танків, що рухається по трасі, ламаючи щойно відремонтоване покриття, і оті хлопці з джевеліном, що чатують на ворога обабіч дороги. Ось перший  танк підбито,  другий, третій.  Дракон у захваті. Він хоче мати подібну зброю. І не важливо, що Валя не знає як влаштований джевелін. Драконові достатньо ідеї. Якщо подібну річ створили у паралельному світі, то і Драконячі діти впораються!  
Розбиті міста, розтрощені сільські хати, люди, що гинуть без води та їжі у підвалах зруйнованих багатоповерхівок… Це Дракона не цікавить. І згвалтовані жіночі тіла, покинуті просто неба, і безневинних дітей, вбитих у своїх ліжках, він оминає своєю  увагою. А от моторшний свист ракет, і вибухи, що руйнують цілі будинки, то інша справа! Про це він хоче знати якнайдетальніше. Якби у нього була така зброя, він міг би знищити всі переходи на планети до інших Домів і залишився би єдиним  володарем Таріона! Отже давай, бранко, веди туди, де заховані спогади про ракети і вибухи! 
Валя згадувати цього не хоче, бо про вибух вона знає не з інтернету. Це її власний досвід, страшний і болючий. Але Дракон змушує, через біль. Як же тебе позбутися, потворо? От би врізати скотиняці уявною ракетою так, щоб на собі відчув як розносить на шматки!
Крізь біль на краю свідомості раптом з'являється думка, неясний спогад про незвичайне вміння, що з'явилося у неї коли перебувала в реанімації. А якщо вийти з тіла на секунду? За цей час навіть серце зупинитися не встигне, а для вибуха цілком достатньо. 
Цього коротенького відступу Дракон не помічає, він зайнятий тим, що намагається скорити Валентину. І ледь не скаче від радості, коли відчуває її згоду. 
Що ж, гаразд! Хочеш ракету та її наслідки? Буде тобі! У Валентини є чим з тобою поділитися. Тим більше, що пильність ти зовсім втратив, пересвідчившись, що полонянка більше не пручається. 
Виявляється, пам'ять закарбовує інформацію настільки міцно, що у спогадах все відбувається не менш яскраво ніж наяву. І от Валя знову прокидається від вибуху, а навколо все рушиться і на неї падає стеля. Дракон настільки захоплений незвичайним переживанням, що загрози не помічає. Зусилля, і от Валя вже збоку дивиться на своє нове тіло, все ще худе до неподобства, але вже таке рідне. Воно лежить на підлозі. А Дракон, як стерв'ятник, сидить над ним на своєму троні. 
Раптом Драконисько починає сіпатися і потихеньку сповзати з крісла. Що відбувається? Невже потрапив під віртуальний завал і намагається звільнитися? Втім, часу на роздуми немає, треба повертатися. 
Отямилася Валя одночасно з поверненням у тіло. Прокинулась і сіла, спираючись руками об підлогу. Господи, яке ж полегшення! Це дрібниці, що серце в грудях б'ється переляканим птахом і повітря не вистачає. Зате чужорідного впливу як не було. А от Дракон продовжує здригатися в судомах і вже майже звалився на підлогу. Цікаво, чи одержав він те чого бажав?  І чи впорається з ситуацією без Валентини?
— Гадаю, паскудо, та бетонна плита тебе таки поховає, бо спогадів про рятувальників в твоїй  голові немає, - чи то вголос, чи подумки сказала вона.
Невідомо чи чув Дракон слова Валентини і чи зрозумів їх, бо незабаром він затих -  помер чи знепритомнів, на відстані Валя визначити не змогла, а наближатися побоялася. Хтозна, чи немає в цій камері відеоспостереження? Спробуй потім доведи, що це не вона уколошкала Яснішого, а він сам того побажав.
Хвилин через десять стало зрозуміло - ніхто за ними не спостерігає. Бо на допомогу Драконові ніхто не поспішав. 
От тоді вона злякалася. А чи знає взагалі хтось, що  Дракон знаходиться тут? І чи прийде хоч хто його рятувати? Бо ж диктатор! А раптом всі тільки і чекають коли він здохне? Або побояться  заходити, як колись до Сталіна? І чи не залишать її тут з мертвяком на віки вічні? 
Раміре, де ти, коханий? Витягни мене звідси!
А де той люк? Валя взялася гарячково обмацувати стіни, але жодного сліду отвору не знайшла. Кілька разів обійшла кімнатку по периметру, жодної шпаринки не виявила. Тоді, щоб не впасти в паніку і не заполучити на свою голову напад клаусторфобії, зіщулилася на підлозі, відвернулася від дракона, прикрила голову руками і заплющила очі. Дихати старалася рівномірно і глибоко і незчулася як знову заснула,  ще й так міцно, що не помітила появи свого плюгавого знайомця і двох його мордоворотів. Ті підхопили Яснішого і винесли геть. До Валі не підходили. Люк за собою не зачинили.