Частина друга Розділ 11

З того дня розпорядок Раміртана дещо змінився. Вранці він з'являвся до Гелії, вислуховував її вказівки, а коли вона йшла, дві години займався виключно лікуванням дочки. 
Суть проблеми він встановив - причиною "оніміння" дитини була безліч дрібних самовлаштованих блоків. Вочевидь дівчинка на кожну заборону, що походила від наглядачів, реагувала саме таким чином. Невже дитину карали, привчаючи бути слухняною і мовчазною? Напевно так, та ще й дуже боляче, бо блоки ті були надзвичайно міцними, як на її вік. А ще схоже було, що подібні ситуації в минулому траплялися дуже часто, тому що блоків накопичилася така кількість, що Рамір і сам не уявляв скільки часу йому знадобиться на повне очищення.
Прибрати їх треба було всі без винятку. Якщо хоч один залишиться, Еліль не заговорить. От він і видзьобував щодня по кілька десятків тих перешкод, вишукуючи їх у розгалуженнях дитячої підсвідомості.  
Перші дні Еліль безучастно терпіла Раміртанове втручання, погоджувалась на нього лише тому, що після сеансу на неї чекала нагорода - похід до Ертіни і Патрона. Але невдовзі сама стала допомагати - показувати куди заховала той чи інший блок. Так справа пішла швидше. Та все одно роботи там було непочатий край.
Після сеансу Рамір передавав дочку Ертіні, повертався у Перше місто і наводив лад в квартирах еліти. 
Гелія любила розкидати одяг. Його у неї була незліченна кількість і вона щоранку ніяк не могла вирішити, що надіти. От і опинялася всяк раз чи не половина вмісту шаф де завгодно - на ліжку, на кріслі, на підлозі - тільки не там де мала б знаходитися. Рамір збирав лахи і розвішував на вішаках, бо якби зімялися, йому б їх ще і прасувати довелося. 
Далі він йшов до старої. У тієї були свої заскоки. Майже щодня Рамір вигрібав з її житла купу недоїдків та зіпсованої їжі. Готувати танцівниця вміла анітрохи не краще за нього самого, зате просто обожнювала це робити. А оскільки більшість з її кулінарних витворів їсти було неможливо, доводилося викидати. І це в той час, коли харчів на Вільних Островах катастрофічно не вистачає!
Лють на першу касту долала Раміртана з невимовною силою. Невже той клятий Дракон не бачить несправедливості, що панує у його суспільстві?
Завдяки допомозі Ертіни свої денні справи він тепер закінчував набагато швидше, тож перед тим, як повернути дочку Гелії міг посидіти трохи вдома зі своїми коханими дівчатками. 
У куполі було тепло, затишно і завжди смачно пахло. Перед тим як відпустити дівчинку, Ертіна обов'язково зачісувала її - неквапливо, обережно і дуже красиво - заплітала тоненькі кіски,  вкладала їх на голові віночком або равликами над вухами.  Рамір дивився і думав: якщо є в житті щастя, то це саме воно.

***