Частина друга Розділ 9

Ертіні все це Рамір оповідав ночами. 
Те, що  Дракон не справжній її не вразило, здивувало тільки, що ніхто цього не помітив. 
— Вони ж не близнюки зі справжнім?
Рамір не знав, що таке близнюки, в його мові не було такого слова, а про Дракона пояснив. Виявляється на Вільних Островах офіційно заборонено знімати, або якось інакше фіксувати обличчя Великого Дракона. Тому ніхто не знає як він насправді виглядає. Малювати та ліпити не заборонено, але виключно зі своєї уяви, отже на картини і портрети ніхто не покладається.
— Та й біс із ним, - зробила вона з того свій іншомирянський висновок.
Набагато більше інтересу Ертіна виявила до справ самого Раміра: розпитувала, цікавилася, старалася допомогти порадою. 
Вияснила, що в обов'язки Раміра входить не лише прибирання у величезному будинку, але й доставка питної води та продуктів мешканцям. І, оскільки він не хоче залишати Еліль на самоті (мала боїться цього найбільше в світі і всяк раз, як батько кудись збирається йти, піднімає страшенний ґвалт), йому доводиться всюди тягати її за собою. Це неабияк ускладнює роботу та й дитина втомлюється, а що робити з цим він не знає.
— Приводь донечку сюди, - запропонувала Валя. - Я ж все одно сиджу сама цілими днями, а так придивлюся за нею, нагодую вчасно, спати покладу. А ти швидше впораєшся зі справами.
Рамір подумав і погодився. Йому ходити порталом з дитиною  не важко, вона ж напрочуд легенька, а зайве тренування лише на користь піде. А що Еліль сподобається в куполі, він і сумніву не мав. 
Нова Раміртанова робота неабияк покращала  їхнє матеріальне становище. Продукти і свіжа вода тепер  були у них завжди. Воду, чисту, придатну для пиття, Рамір набирав для себе там же де і для мешканців елітного будинку - зі спеціального резервуару у середмісті, а продукти одержував у тому ж домі дарів, де отоварювався для Гелії і старої. Нові продуктові карточки йому виписали на другий  день роботи, причому елітні, найвищого гатунку, бо інших у Першому місті не водилося. Харчі на них також видавали елітні - ковбаси, балики, сир, шоколад, апельсини. І все це не замість, а на додаток до стандартного набору продуктів. Рамір такого раніше не те що не їв, але й не уявляв, що існує. Більш того, коли Рамір, на прохання Ертіни, спитав, чи можна по карточці одержати не тільки борошно, але і те, що дозволяє зробити з нього хліб, йому відразу ж вділили добрячу порцію пекарської приправи. Ертіна з новим продуктом розібралася швидко, і тепер щоранку у них була свіжа паляниця, а з собою, на день, Раміру видавали добрячий такий накладанець.
А ще Рамір знайшов надійну схованку для свого літанія, як для металічного, так і для кристалів. До цього часу він тримав безцінний запас у лабораторії, але після візиту гвинтограва вирішив  переховати: заніс у Перше місто і залишив у шпарині під сходами тієї квартири, де мешкав Драконів казначей. У того ж, напевно, все житло набите дорогоцінною речовиною, отже та дещиця, що належить Раміртану просто загубиться в загальній масі.  Жоден сканер її не розпізнає. Та й не стануть нічого шукати в помешканні настільки наближеної до Дракона людини. 

***