Частина друга Розділ 8

Відтепер жтиття Раміртана стало чітко поділятися на денне і нічне. Вдень він працював прибиральником в елітному домі, і доглядав за Еліль. Вночі поспішав до Ертіни. Не подобалось йому залишати вайдорі саму, але вдіяти він нічого не міг - перетягнути її через розщелину все ще не вдавалося. Хвала Зорям гвинтограв не з'являвся більше в повітрі ні над містом, ніде інде. 
З Еліль він навчився розмовляти швидко, якщо, звісно, так можна було назвати спілкування з дитиною яка не говорить. Емоціями на його внутрішню мову вона відкликалася з першого дня, а невдовзі почала відповідати яскравими образами, що, Раміртан знав, притаманне дітям її віку. А ще через кілька днів почув від неї перше слово, нерішуче сказане подумки. "Дай!" - попросила вона, коли він показав їй маленьку лялечку, зроблену Ертіною з ниток і клаптика тканини. А вже за кілька днів вони з дочкою цілком прийнятно спілкувалися. Подумки, звичайно. 
А от у Гелії з Еліль порозуміння так і не виникло. З кожним днем жінка дедалі більше розчаровувалася у своїй дитині. 
— Вона така дивна, - скаржилася Гелія, - зовсім чужа. Іноді як заклякне! Дивиться перед собою пустими очима, наче в безодню заглядає. 
Поведінка дівчинки лякала її. А Раміртан не вбачав у тому нічого страшного, бо пам'ятав себе у дитинстві. Не в такому ніжному віці, звичайно, в більш старшому, але то таке, у кожного менталіста, напевне, по-різному відбуваеться знайомство з позасвіттям. Він спробував заспокоїти Гелію, пояснивши, що дитина дійсно намагається заглянути у прірву між світами, бо вспадкувала саме цей дар, але нічого доброго з того не вийшло Гелія, навпаки, ще більше злякалася. 
Користуючись тим, що є на кого звалити вину за невдалу дитину, вона лаяла Раміра всяк раз як бачила. Нарешті він не витримав і прямо запитав, чому у якості батька вона обрала його, якщо він їй  настільки не подобається. Відповідь здивувала. Виявляється причиною була кров високорідних. Народивши дитину з кров'ю ентарів Гелія намагалася втерти носа своїм подругам, котрих Дракон обрав матерями для власних дітей. 
Розчарування жінки це пояснювало - адже не на те вона розраховувала, а дитина, на її думку, вийшла невдалою виключно через Раміра. А от чим керувалися Дракон і Служба чистої крові, коли дозволяли батьківство нащадку сайгарських ентарів? Невже не розуміли, що дар спадковий? 
Рамір з того всього замислився не на жарт. 
Прояснила все стара із першої квартири. Вона була свідком майже всіх розборок, що виникали між Гелією та Раміртаном, і спостерігала за розвитком їх відносин з величезною увагою. Сварки між сусідами її цікавили навіть більше ніж те, що показували в світлі істини. 
— Жоден Дракон не полишав надії воплотити плани своїх попередників щодо безсмертя. Їм потрібні люди з даром, подібним до Рейтового чи твого, - просвітила вона Раміртана.
Старушенція, хоч і була давньою, як світ, пам'ять зберегла пречудову і згадала багато цікавого, в тому числі історію Раміртанова батька. 
— Гадаєш чому тогочасний Дракон був настільки зацікавлений у Рейті, що і умови для його роботи створив, ще й на нащадка дозвіл дав? - питала вона, хитро дивлячись на Раміра. - Не знаєш? То я тобі скажу! Він сподівався, що Са Гар навчиться переміщати душі помираючих у нові тіла, і таким чином забезпечить йому безсмертя. Навіть заздалегідь оголосив, що житиме вічно. Для цього  була створена якась спеціальна установка, от тільки не спрацювала вона як слід.
Рамір ледь не схопився за голову. Останнім часом його світогляд не раз міняв своє положення,  перевертаючись догори дригом, а тепер, нарешті,  зайняв належне  місце. Але зовсім не  те, що було раніше. Тепер Раміртан і сам не розумів, як міг вірити у маячню про безсмертного Дракона. Де було його критичне мислення, та й мислення взагалі? Хіба він не знав, що ніхто не живе вічно? Все, що що починається у цьому світі, повинно тут же і закінчитися, життя людське не виняток. Це основний Закон буття! На цьому ґрунтуються усі Закони Збереження, ті самі, що лежать в основі планетарної рівноваги! То чому він вірив у Драконову брехню?  А слідом за цим виникло  ще більш крамольне питання. Чому народи Дев'яти Домів пам'ятають про основи і поважають їх, а Вільний народ нехтує, ще й пишається своєю буцімто незалежністю? Чому Вільні вважають, що коритися Законам Світобудови не обов'язково? Над цим треба було подумати, але не зараз. Бо наразі треба було уважно слухати і брати до уваги кожне слово сказане старою. Адже хто володіє інформацією, той керує ситуацією. 
Стара виявилась надзвичайно говіркою. Її більше не бентежило, що Рамір звичайний прибиральник і належить до шостої касти. Останнім часом їй мало з ким доводилося спілкуватися, а тут хоч якась  компанія. До того ж невдаху-ентара можна було просвітити і приголомшити, а це тішило її самолюбство. 
Раміра спонукання старої не обходили,  він слухав її балачки і використовував  на повну - латав дірки у власному світогляді.
А старушенція між тим продовжувала переказувати те, що колись чула і бачила на власні очі.
— Ох і облизня ж він спіймав, коли з'ясувалося, що перемістити в тутешні тіла можна тільки ті душі, що померли в іншому світі! Са Гара сам, на місці уколошкав, щойно той доповів про свої висновки, а установку його розбити хотів. Та не вийшло. Не встиг віддати наказ. Бо сам того ж дня вчадів у власному кабінеті і помер.  Його брат, який влаштував замах, відразу ж об'явив себе наступником і звелів установку Рейта в  жодному разі не чіпати, будуть, мовляв, нащадки у Са Гара, вони впораються. 
Вона трохи помовчала, а потім додала:
— А невдовзі і трьох моїх діточок порішили, щоб не здумали конкуренцію дядькові складати. Така традиція, і нічого не вдієш. Добре, що я ніколи дурною не була, і дітей не дозволяла собі любити, інакше, напевно, не пережила б того. От і тобі раджу, не прив'язуйся до дитини, щоб не плакати потім.  
— То нинішній Дракон, це не той самий? - Рамір все не міг розібратися з хронологією правителів. Бабка згадувала, що Гелія одночасно була коханкою і минулого і нинішнього Драконів, але ж це  не могло бути за часів Раміртанова батька! Чи могло?  Його, напевне, вже нічого б не здивувало. 
— Та ні, - махнула рукою стара. - Той теж не довго правив, казали власний синочок його прикінчив, та він вже і тоді був старий.
— То це його син зараз при владі?
— Та ти що? Цей, що зараз,  взагалі не Драконова роду, Пес колишній. Він править лише відтоді як справжній Дракон на Вільну Землю подався.