Частина друга Розділ 3

Адресу Гелії Рамір знав, а от бувати у неї йому жодного разу не доводилось. Шостій касті без спеціального дозволу взагалі заборонялось заходити в Перше місто. А як не знав він там нічого, то і переміститися порталом не міг. Звичайно, можна було б націлитися на саму Гелію, але з'ясувалося, що Рамір не може її собі докладно уявити. От Ертіну, будь ласка, хоч зараз і в будь-якому вигляді, а Гелію - ні. Тож довелося йти пішки. От Рамір і пішов, орієнтуючись на вежу портального зв'язку, яка була найвищою будівлею у столиці і знаходилась у середмісті, на пагорбі, поряд з палацом Великого Дракона. На міський транспорт розраховувати було марно. Його у місті і до землетрусу майже не залишилося. А глайд, на якому Рамір звик добиратися на роботу, злетів зі своєї магнітної рейки і тепер лежав бездіяльний біля останньої міської зупинки.
Третє місто, тобто околиці, де мешкали п'ята і шоста касти, лежало в руїнах. Скільки народу тут загинуло уявити було важко, густота населення в цій частині столиці була найбільшою на всьому Драконячому Острові. І на Вільну Землю майже ніхто з мешканців Третього міста переселитися не встиг. Якби Рамір добровільно не відмовився від переселення, його черга підійшла би не раніше ніж за чотири роки, а може й пізніше, якщо поперед нього хтось вліз би, заплативши гроші. У всіх інших, кого Раміртан знав, справи обстояли аналогічно. 
Кордон між Другим і Третім містом не працював. Тобто його взагалі не існувало. Стовпи на яких трималася металева сітка, повалило, сама огорожа лежала на землі і була, звичайно ж, не під напругою. Тож Раміртан не шукав пропускного пункту, а просто перейшов по не шкідливому відтепер дроту у ту частину столиці де мали право мешкати лише представники другої, третьої і четвертої каст.
Друге місто виглядало дещо краще ніж Третє. Тут було багато пошкоджених будівель, але повністю розтрощених майже не зустрічалось. І народу загинуло менше, бо смороду практично не відчувалося. Перехожі траплялися значно частіше ніж на околицях. Але все ж людей було мало. Рамір йшов Другим містом дуже довго, а його нескінченні вулиці все тягнулися і тягнулися. З одного боку це викликало гордість за Драконячу столицю, таку велику, а з іншого дратувало, бо вся та велич пішла у небуття. 
Кілька разів Рамір помічав у небі гвинтограв. Отакої! А він же був певен, що військової техніки в столиці не залишилося! Гелія в новинах запевняла, що переселенці все забрали з собою. 
Апарат кружляв спочатку над палацом і портальною вежею, потім над Другим містом і нарешті пройшов майже над головою у Раміртана і подався на околицю. 
Наступної межі Рамір досяг коли вже смеркалося. Це був парк, що кільцем охоплював Перше Місто, відділяючи його таким  чином від Другого. Вважалося, що іншого кордону між цими двома частинами столиці не існує. 
Паркову зону землетрус перетворив на суцільний хаос із поламаних кущів, вивернутих з корінням дерев, зруйнованих альтанок і перекинутих лавочок. В сутінках рухатися тут було практично неможливо. Хоча Рамір йшов виключно по дорозі, перешкоди траплялися на кожному кроці. Йому постійно доводилося перелазити через повалені дерева або оминати поламані лавки. Крім того доріжка петляла, а зійти з неї і рухатися навпростець було зась - земля під залишками газонів перетворилася на топке болото з якого подекуди стирчали поламані рештки підземної опалювальної системи. Ця система була гордістю Драконячої столиці. Завдяки їй у Першому і Другому містах завжди панувало літо. І напевне не всюди вона була остаточно зруйнована, тому що і зараз в середмісті було значно тепліше ніж на околицях і за містом. Ожеледиці та інею Рамір тут не побачив.
Подолавши кілька непередбачуваних перешкод, Рамір вирішив, що розумніше буде сьогодні повернутися додому, а похід продовжити завтра. Надто вже непокоїв його той гвинтограв, що він бачив вдень. А раптом його ціллю були не лише околиці міста, але й науковий центр? 
Рамір зупинився біля пошкодженого фонтану, роздивився з усіх боків фігуру морського дракона, що прикрашала його, міцно зафіксував в пам'яті відбиту голову і хвіст скульптури і відкрив портал у лабораторію. Завтра він сюди повернеться і почне шлях з цього самого місця.

***